Одним із методів розміщення грошей у фінансових інститутах є «смарфінг»
. Слід зазначити, що у значній частині країн (США, ЄС, Австралія, Японія, а також в Україні, ми говорили про це у
1.2) регуляційними правилами для банків та інших фінансових установ передбачається обов’язкове повідомлення до центрального фінансового регулюючого органу щодо операцій з грошима на суму, що перевищує встановлений поріг, — в більшості випадків 10000 доларів США. При використанні «смарфінга» значні суми грошей розбиваються на менші за встановлений поріг і розміщуються у фінансових установах. Для цього використовується значна кількість осіб («смарфів»), які й проводять таке розміщення.
У деяких країнах світу, зокрема, Сполучених Штатах та Великій Британії умисне розбиття суми, що депонується, з метою ухилення від звітування до органів фінансового контролю, тягне за собою кримінальну відповідальність.
Після проведення такого депонування гроші переводять на один рахунок, після чого вони (у простих схемах) знімаються з рахунку у формі чека чи готівки або переводяться на інший рахунок.
Недоліками такого методу є потреба у значній кількості людей, що посилює можливість виявлення, повільність.
Інший спосіб розміщення передбачає використання «інсайдерів» — осіб, що використовують тим чи іншим шляхом своє корпоративне становище для власного збагачення. Взагалі, проблема «інсайдерів» виходить за рамки відмивання грошей і стосується широкого кола зловживань корпоративним службовим становищем та зловживань довірою. Так, особа, що завдяки своєму посадовому становищу у корпорації отримує інформацію, яку потім використовує на фондовій біржі для особистого збагачення, створює своїми діями загрозу для функціонування вільного ринку. Такі дії визнаються злочинними у багатьох юрисдикціях та тягнуть за собою відповідальність різного роду.
За відмивання грошей з використанням «інсайдера» співробітник фінансової інституції добровільно і свідомо надає сприяння у розміщенні великих сум готівки без доповідання до центрального контролюючого органу про підозрілу фінансову операцію.
Ще один спосіб, що використовуються при розміщенні готівки, — через «альтернативну» банківську систему. Ця система відома як «підпільні банки» (Азія), обмінні будинки (Латинська Америка) або системи «хавала» та «ханді» (Індія, Пакистан). Подібні системи роду існують протягом століть, замінюючи собою традиційні банківські, мають відділення в країнах Заходу, де переважно і отримуються гроші, що їх слід «відмити». Зокрема, найбільш інтенсивно вони застосовуються наркоділками із Центральної та Південно-Східної Азії («Золотий півмісяць» та «Золотий трикутник»).
У деяких країнах (наприклад, в Афганістані) нелегальна банківська система розвинута до рівня, що перевершує офіційну. Багато таких систем виникли в моноетнічних суспільствах через недовіру до офіційних інституцій, в інших випадках підпільні банки мають давню історію, а їх існування зумовлено цілою низкою соціальних та культурних факторів.
Важливість підпільних банків у процесі «відмивання» грошей починає все більше усвідомлюватися за останні роки. Широка міграція певних етнічних груп зробила цю систему інтернаціональною, що теж підвищило її роль у «відмиванні» з використанням існуючої банківської системи. Враховуючи негативний ефект, що його має підпільна банківська система на загальний обіг коштів у світі, вона не може ігноруватися тими, хто діє в межах звичайної банківської системи. На деякій стадії підпільна банківська система повинна переплітатися зі звичайною. Існує значна кількість різновидів такої системи — від складних структур, що контролюються китайськими етнічними угрупованнями, до відносно неформальних африканських структур, що займаються бартером та контрабандою грошей. Більшість систем не використовує переміщення готівки, а базується на певній системі символів. Китайські системи «Чіп» та «Чоп», індійська «Хавалах» діють в межах певних етнічних груп, інколи з урахуванням племених чи географічних додаткових ознак. Вони рідко передбачають фізичне переміщення готівки, обмежуючись системою символів, пов’язаних з структурою системи, які використовуються замість певної суми готівки. Система «Хавалах» є швидше засобом компенсації за рахунок пов’язаних трансакцій, але надаючи можливість накопичення та концентрації капіталу; реальні розрахунки між тими, хто фінансує систему, зведено до мінімуму. Ефективність банківської системи, яка практично не веде записів та іншої документації і при цьому має можливість для переказу значних сум грошей, є напрочуд привабливою для осіб, причетних до «відмивання» грошей. їм часто доводиться створювати власні підпільні системи, і вони зацікавлені у використанні вже існуючих систем на комерційній основі. Закони та регуляційні правила, розроблені для боротьби з «відмиванням» грошей, не діють при використанні підпільних банків.
» следующая страница »
1 ... 202 203 204 205 206 207208 209 210 211 212 ... 381