179
2) технічна оснащеність фірми недосконала (неукомплектова- ність комп'ютерами, телефонами, ксероксами, принтерами тощо);
3) погано розвинута система комунікацій (телефонний і факс- зв'язок, поштово-телеграфні відправлення);
4) неправильно організовані робочі місця (роз'єднані місця зберігання оперативної інформації, ускладнені професійні контакти у зв'язку з територіальними проблемами);
5) погано спланована ділова поведінка (співробітники не знають своїх завдань на поточний день; не скоординована діяльність підрозділів, фірм-постачальників і фірм-споживачів);
6) авторитарний адміністративно-управлінський персонал (нав'язує рішення, що не входять до кола виконавських завдань працівників; керівники недоступні для розв' язання оперативних проблем);
7) надмірна режимність підприємства (чітка пропускна система, конфіденційність інформації, тривалі процедури оформлення доступу до необхідної інформації тощо);
8) транспортні проблеми (на балансі фірми відсутні легкові автомобілі для оперативних робочих виїздів);
9) недостатні професійні знання співробітників (допускається багато помилок в роботі з оргтехнікою, погано ведеться ділова документація, не вистачає навиків роботи з різними комп' ютерними програмами тощо);
10) вимушені простої в роботі (перебої у подачі електроенергії, незаплановані візити, телефонні дзвінки);
11) висока плинність персоналу (часта зміна керівництва, прийом на роботу нових співробітників, їх навчання і перепідготовка, адаптація у професійному, організаційному і соціально-психологічному середовищі).
У багатьох опитуваннях було виявлене і більш глибоке аналітичне проникнення в оцінку факторів, які "крадуть" робочий час співробітників: кожного зокрема і всіх разом. Це й обумовило висновок про необхідність формування таких моделей управлінської поведінки керівника, які забезпечували б синхронну "стиковку" підрозділів та їх працівників. Ці моделі можуть бути різними залежно від успішності подолання часових дезорганізаторів поведінки. Важливо правильно розмістити їх на графіку за інтенсивністю прояву і за здоланністю у певний термін.
12.4. Комунікації та їх роль в організаційній поведінці
Комунікація - це процес передачі та інтерпретації вербальних та невербальних повідомлень. Комунікативний процес - це обмін
180
інформацією між людьми, метою якого є забезпечення розуміння інформації, що передається та отримується. Взаєморозуміння в процесі комунікації та адекватна поведінкова реакція виникають за умов, коли адресант зуміє донести до адресата ідею, яку він сформулював у своїй уяві, а адресат спроможний розшифрувати повідомлення.
Організаційна комунікація забезпечує:
- взаємозв'язок між компонентами індивідуальних систем організації, творчу взаємодію між ними, формування функціональної поведінки;
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 156