Економіка праці

Таблиця 12.1 - Позитивні та негативні наслідки конфліктів Наслідки позитивні негативні 1.    З' ясування та дослідження глибинних суперечностей. 2.    Полегшення прийняття рішень. 3.    Досягнення певної згуртованості в ході розв'язання конфлікту. 1.   Погіршення настрою. 2.    Зниження продуктивності праці. 3.    Формування уявлення про опо­нента у конфлікті як про ворога. 4.    Зміщення акценту з предмета конфлікту на досягнення перемоги.

168

Основними стратегіями розв^,язання конфлікту виступають: конфронтація; співробітництво; прагнення уникнути конфлікту; при­стосування; компроміс.

Конфронтація передбачає, що одна із сторін бажає задоволь­нити свої інтереси, не рахуючись при цьому з тим, як це вплине на ін­тереси іншої сторони.

Співробітництво має місце тоді, коли робляться активні спроби найбільш повно задовольнити інтереси всіх учасників конфлікту.

Прагнення уникнути конфлікту - це стратегія ігнорування конфлікту, небажання визнавати його існування, прагнення уникати людей, з якими можливі суперечки з тих чи інших питань.

Пристосування - прагнення однієї із сторін конфлікту поста­вити інтереси іншої сторони вище власних інтересів.

Компроміс має місце тоді, коли кожна із сторін конфлікту го­това частково пожертвувати своїми інтересами в ім'я спільних.

Поведінка у конфліктній ситуації може залежати від спрямо­ваності конфлікту і проявляється як кооперативний чи конкурентний вплив (рис. 12.2).

Рис. 12.2 - Типи поведінки у конфліктній ситуації

Загалом негативні наслідки конфлікту можна мінімізувати, якщо керувати ним. Найбільш поширені методи управління конфлік­тами наведені на рис. 12.3.

169

Рис. 12.3 - Основні методи управління конфліктом 170

12.2. Призначення, етапи проведення та основні типи переговорів

Переговори являють собою процес, в якому конфліктуючі сто­рони намагаються знайти спільні взаємоприйнятні рішення для успіш­ної взаємодії та співробітництва.

Переговори можна розглядати як безперервний процес, в якому виділяють три основні частини: підготовку до переговорів, безпосе­редню участь в переговорах, аналіз результатів переговорів.

Як правило, процес переговорів охоплює такі етапи: аналіз потреб (власних і протилежної сторони); вибір стилю ведення перего­ворів; контроль клімату ведення переговорів; визначення тактики ве­дення переговорів; управління розвитком ведення переговорів; оцінка результатів і наслідків переговорів (рис. 12.4).

Рис. 12.4 - Основні етапи процесу переговорів

Аналіз потреб. Обидві сторони переговорів мають певні по­треби і, вступаючи до переговорів, розраховують на їх задоволення. Небажання розуміти інтереси іншої сторони є основною причиною провалу і безрезультативності багатьох переговорів.

Вибір стилю ведення переговорів. Переговори можуть здійс­нюватися переважно у двох основних стилях: конфронтація або спів­робітництво (рис. 12.5).

171

Рис. 12.5 - Стилі ведення переговорів

Контроль клімату ведення переговорів. При створенні клімату ведення переговорів необхідно брати до уваги формальний або нефор­мальний характер переговорів, ступінь довіри. При цьому слід врахо­вувати такі фактори, як час і місце ведення переговорів, розміщення учасників за столом, освітлення тощо.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110  ... 156