Наступним етапом пізнання змісту вартості є з'ясування того, що її створення відбувається в одній сфері економіки, а виявляється вона в іншій. Створюється вартість там, де відбувається витрачання людської робочої сили, тобто у сфері виробництва. Виявляється вона у сфері обміну товарів як мінова вартість, тобто як кількісна пропорція, в якій один товар обмінюють на інший. Як людині, щоб побачити своє обличчя, необхідно подивитися у дзеркало, так і товару, щоб з'ясувати, чи має він вартість і якої вона величини, потрібно подивитись у своє «дзеркало» — інший товар, тобто опинитися в ситуації обміну з ним. Іншого способу з'ясування вартості та її величини товари не мають.
Величина вартості товару і чинники впливу на неї
Величина вартості товару. Якщо з якісного боку вартість є уречевленим відношенням між товаровиробниками, то її кількісний бік утворює величина вартості товару. На перший погляд здається, що вона тим більша, чим більше своєї праці, яка вимірюється робочим часом, товаровиробник витрачає на виготовлення товару. Проте величину вартості товарів визначають не індивідуальний, фактичний, а суспільно необхідний робочий час.
Суспільно необхідний робочий час — робочий час, необхідний для виробництва товару за середніх, суспільно нормальних умов виробництва.
Такими умовами є середній рівень продуктивності й інтенсивності праці, який залежить від визначальної на той час техніки і
технології виробництва. Так, якщо суспільно необхідний робочий час на виробництво певного товару становить 8 год., то скільки б окремі товаровиробники не витрачали свого індивідуального робочого часу на виготовлення тотожних товарів, ринок буде сприймати кожний з них як вартість, що дорівнює 8 год. робочого часу.
Неспівпадання індивідуального та суспільно необхідного робочого часу є проявом суперечності між приватною конкретною працею та суспільною абстрактною працею. Її наслідком є збагачення одних товаровиробників та розорення інших. Механізм цього процесу базується на тому, що різні товаровиробники мають різну кваліфікацію та використовують різні за продуктивністю знаряддя праці, через що витрачають на виробництво певного товару різну кількість робочого часу. Приміром, виробники, які працюють у найкращих умовах виробництва, витрачають на виробництво конкретного товару 6 год. робочого часу, у середніх — 8 год., у найгірших — 10 год. своєї приватної конкретної праці. Але оскільки вартість товару визначається абстрактною суспільно необхідною працею, то величина вартості кожної одиниці цього товару дорівнюватиме середнім витратам робочого часу, тобто 8 год. Саме за цим критерієм відбуватиметься обмін кожної одиниці такого товару. Тому товаровиробники, які витрачають на виробництво кожної його одиниці 6 год. приватної конкретної праці, обмінюючи свої товари за їх вартістю, отримуватимуть на 2 год. суспільної абстрактної праці більше і завдяки цьому збагачуватимуться. А товаровиробники, які витрачають на виробництво таких самих товарів 10 год. своєї приватної конкретної праці, втрачатимуть по
2 її години, а тому розорюватимуться, перетворюючись на найманих працівників.
Отже, суперечність між приватною конкретною та суспільною абстрактною працею є внутрішнім чинником розвитку простого товарного виробництва, у процесі якого відбувається диференціація товаровиробників та перетворення його на капіталістичне товарне виробництво. Проявляється ця суперечність і в анархії виробництва, оскільки розрізнені товаровиробники не планують загальну кількість виробництва однорідних товарів, а тому ніхто з них не знає, скільки їх виробляється за певний час і скільки вироблятиметься в майбутньому. Через те товари окремих із них нерідко неможливо обміняти чи продати, тобто ці товари не отримують суспільного визнання.
» следующая страница »
1 ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89 ... 452