Економічний рух продукту інтелектуальної діяльності інший, ніж речових продуктів: продукт інтелектуальної власності, залишаючись належністю свого творця, не відчужується від нього, а поширюється, тобто усуспільнюється, й іншої форми свого руху не має. Усуспільнення продукту інтелектуальної діяльності зумовлюється його здатністю задовольняти потреби кожного індивіда суспільства. Це, у свою чергу, означає, що продукт інтелектуальної діяльності має не приватну, а суспільну природу, і тому сама інтелектуальна власність за своїм соціально-економічним характером є суспільною власністю.
З іншого боку, необхідність усуспільнення продукту інтелектуальної власності обумовлена особливостями інтелектуальної діяльності, яка є формою самовиявлення сутнісних сил (здібностей) творчої людини, для якої творчість — внутрішня потреба, стимул самореалізації. Водночас усуспільнення продукту інтелектуальної діяльності зумовлюється й тим, що творець цього продукту як суспільна істота створює його не для себе, а для суспільства, інших людей. При цьому визнання суспільством продукту його інтелектуальної діяльності є своєрідним «дзеркалом», у якому творець бачить свою цінність для суспільства й таким чином одержує найвищу нагороду. Суспільна природа продукту інтелектуальної діяльності свідчить про те, що сама інтелектуальна діяльність має суспільний характер.
Поширення продукту інтелектуальної діяльності у суспільстві — це його економічний рух, який утворює економічний зміст інтелектуальної власності. Внутрішньою структурою економічного змісту інтелектуальної власності є реальні економічні відносини щодо володіння, розпоряджання та використання інтелектуального продукту між творцем, якому продукт належить, та іншими членами суспільства. Ці відносини у суспільстві з ринковою організацією економіки мають також юридичний зміст у формі права інтелектуальної власності, у тому числі авторського права, за допомогою якого захищають авторські та майнові права творця інтелектуального продукту, регулюють усю сукупність відносин інтелектуальної власності. Необхідність захисту майнових прав автора продукту інтелектуальної діяльності обумовлена тим, що в умовах ринкової економіки навіть творча праця, що є самостимулом для творця, потребує зовнішніх стимулів — грошових та інших форм доходів. Це стосується і посередників поширення об'єктів інтелектуальної власності, які спеціалізуються на володінні, розпоряджанні та використанні продуктів інтелектуальної діяльності. Різні форми доходів, які одержує власник інтелектуального продукту, посередники, що його поширюють, а також ті, хто використовує цей продукт у процесах його виробничого споживання, утворюють економічні форми інтелектуальної власності.
Універсальним засобом інтелектуальної діяльності, тобто засобом розпредметнення-опредметнення будь-яких властивостей природи та суспільства, є мозок людини. Загалом мозок однієї людини є тотожним мозку іншої людини, що обумовлює здатність кожної людини за відповідної підготовки оволодівати будь- яким продуктом інтелектуальної діяльності іншої людини. Як природна належність кожному індивідууму, цей своєрідний «засіб виробництва» інтелектуального продукту є у своїй соціально- економічній сутності індивідуальною власністю.
Отже, індивідуальна власність людини на «засіб» своєї інтелектуальної діяльності, невідчужуваність від суб'єкта інтелектуальної діяльності її продукту, суспільний характер цього продукту є основою визначення соціально-економічної природи інтелектуальної власності як індивідуально-суспільної власності, яка заперечує приватний тип власності взагалі у будь-якій його формі.
Сутність економічного закону власності та його функції
З'ясування змісту, функцій, внутрішньої суперечності та інших властивостей економічного закону власності ґрунтується на розумінні привласнення як економічної категорії, тобто як сукупності виробничих (економічних) відносин. Цим відносинам, як відомо, притаманні суттєві (внутрішні), стійкі (постійно відтворювані) причинно-наслідкові зв'язки. Саме вони формують економічні закони, що визначають основні особливості й тенденції розвитку виробництва і самих виробничих відносин як економічних відносин власності. У такому багатогранному феномені як власність можуть відображатися і випадкові, нестійкі зв'язки та форми вияву будь-якого економічного процесу, проте загалом функціонування та розвиток суспільного виробництва протягом усієї історії не випадкові, вони відбуваються згідно з певною логікою — підпорядковуються закону власності (привласнення). Економічний закон власності є загальним чинником, основою становлення та розвитку людини й суспільства.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 452