Політична економія

Економічна ефективність. Виявляється вона у тому, наскіль­ки оптимально розподілені виробничі ресурси, задіяні продуктив­ні сили суспільства у співвідношенні витрат і результатів від їх використання. Метою будь-якої економічної системи є забезпе­чення максимальної віддачі за мінімальних витрат, обмежених виробничих ресурсів.

Реалізація цілей економічної системи зумовлює необхідність вирішення багатьох методологічних проблем. Зокрема, у різних країнах і в різні часи економічні цілі суспільства мають певні особливості. Це породжує проблему інтерпретації (лат. їиіегрге-

Економічне зростання

Зовнішньоекономічн а рівновага

РИС. 2.6. Магічний квадрат

Іаіїо — пояснення, тлумачен­ня) цілей, практичних захо­дів і політичних програм що­до їх досягнення відповідно до специфіки (конкретно-іс­торичної, національної, гео- політичної та ін.) соціально- економічного розвитку сус­пільства. Реалізацію деяких цілей можна точно кількісно виміряти, як, наприклад, за­значених у магічному квадра­ті (рис. 2.6).

Послуговуючись результатами такого вимірювання, можна чітко визначити загальну ефективність функціонування еконо­мічної системи. Магічність квадрата полягає в неможливості од­ночасного досягнення цілей, що утворюють його вершини. Це той магічний, ідеальний вияв ефективності, до якого прагне і має на­ближатися будь-яке суспільство.

Багато цілей (наприклад, економічна свобода, справедливість, захищеність) важко або взагалі неможливо виміряти кількісно, але ступінь їх реалізації або нереалізації відчуває кожен громадя­нин суспільства. Деякі цілі взаємодоповнюють одна одну, а тому досягнення однієї з них свідчить про здійснення інших. Наприк­лад, економічне зростання має тенденцію до встановлення повної зайнятості, зовнішньоекономічної рівноваги. А повна зайнятість сприяє справедливішому розподілу доходів, економічній безпеці й захищеності. Нерідко цілі можуть суперечити одна одній. Зок­рема, збалансування, вирівнювання доходів можуть негативно позначитися на стимулах до праці, інвестування, ризику, тобто послабити дію чинників прискореного економічного зростання. Економічна історія має багато прикладів, коли повна зайнятість досягалася за рахунок інфляції, а засобом її подолання було скоро­чення виробництва і робочих місць. Суперечність основних цілей змушує суспільство розробляти систему пріоритетів (ранжування цілей з точки зору їх важливості й актуальності відповідно до ета­пу розвитку суспільства), які реалізуються в конкретних програ­мах економічного розвитку і відповідній економічній політиці.

Типологізація і порівняння економічних систем

Основні економічні цілі суспільства по-різному реалізуються у різних економічних системах. Відповідно до алгоритму вирішен­ня головних питань економіки визначають певні типи організації господарського життя суспільства, дослідженням яких займаєть­ся такий розділ економічної науки, як порівняльний (компара­тивний) аналіз економічних систем.

Сучасна економічна наука пропонує багато класифікацій еко­номічних систем залежно від їх поділу за найхарактернішими озна­ками. Зокрема, аналіз і порівняння економічних систем здійсню­ють за формаційним, пофазним, інституціональним і загально- цивілізаційним підходами.

Формаційний підхід. Доволі поширений, розвивається в руслі Марксистської традиції ще із середини XIX ст. Він ґрунтується на теорії переходів від однієї суспільно-економічної формації, що Має у своїй основі певний спосіб виробництва, до іншої. Еволюція людського суспільства і суспільний прогрес загалом розглядають­ся в цій теорії як поступальний рух від нижчих до вищих за роз­витком форм суспільно-економічних формацій. Економічна сис­тема вважається фундаментальною складовою певної формації й ототожнюється зі способом виробництва, який визначається рів­нем розвитку продуктивних сил і характером виробничих відно­син, а вони співвідносяться між собою як зміст і форма. Основою розвитку суспільно-економічних формацій є конфлікт між продук­тивними силами і виробничими відносинами, передусім відносина­ми власності, які у різні часи можуть сприяти або стримувати цей розвиток. Згідно з панівними у певному суспільстві формами влас­ності в історії людства виокремлюють п'ять формацій з відповідни­ми їм способами виробництва: первісно-общинна, рабовласниць­ка, феодальна, капіталістична, комуністична.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 38 39 40 41 42 4344 45 46 47 48  ... 452