Політична економія

Роялті(англ. royalty — королівські привілеї) — періодичні платежі за пра­во використання ліцензії на товари, винаходи, патенти тощо.

Суму платежу розраховують у відсотках (як правило, 2—10) від суми продажу або від ціни одиниці продукції. Ставки диферен­ціюють залежно від змісту, строку дії ліцензії, обсягу виробленої ліцензованої продукції. Нерідко здійснюють комбіновані платежі за ліцензії, які поєднують паушальний платіж і роялті.

Світовий ринок капіталу і робочої сили

З розвитком товарного виробництва, МПП в одних країнах ви­никав надлишок капіталу, робочої сили, в інших — дефіцит їх, що, природно, породжувало міграцію. Часто вона була спричине­на можливістю ефективнішого використання капіталу і робочої сили, нерідко — політичними чинниками. Цей процес є одним із найхарактерніших для постіндустріальних суспільств і проявля­ється на світовому ринку капіталу і світовому ринку робочої сили.

Світовий ринок капіталу. Він може розглядатися як складова світового ринку, що обслуговує рух факторів виробництва. Йдеть­ся про капіталістичний фактор купівлі-продажу між окремими країнами. Мета купівлі-продажу полягає у русі відносно вільних грошових коштів із країни в країну для фінансування розширено­го відтворення і отримання доходу.

Світовий ринок капіталу — сукупність економічних відносин між власника­ми капіталу та споживачами з приводу його прибуткового використання через обмін, механізм взаємодії попиту, пропозиції і ціни.

Світовий ринок капіталу формується в процесі міжнародної міграції капіталу.

Міжнародна міграція капіталу — переміщення капіталу в різних його фор­мах (грошовій, матеріальній) між країнами з метою отримання прибутку, розв'язання економічних, соціальних, іноді політичних проблем у країні-екс- портері чи у країні-імпортері.

В економічному сенсі вона постає: як система відносин між країнами та їх господарюючими суб'єктами, через яку здійсню­ється мобілізація (акумуляція), перерозподіл і використання гро­шових коштів з метою одержання їх власниками доходу тощо; як рух одного із факторів виробництва у сфері міжнародних відносин між державами, кредитно-банківськими установами, фондовими біржами і підприємствами різних країн. Крім того, міжнародну міграцію капіталу розглядають, з одного боку, як вкладення від-

носно надлишкових, переважно фінансових, ресурсів за межами національної території з метою систематичного одержання біль­шої маси додаткової вартості (норми прибутку), створеної праців­никами країни, в яку був укладений капітал, а з іншого — як не­обхідність використання міжнародного кредиту, що обумовлю­ється потребами МПП.

Міжнародний рух капіталів є основним елементом функціону­вання світової економіки, розвитку форм і умов міжнародних гос­подарських зв'язків усіх видів. Зокрема, міжнародний рух капі­талу у формі міжнародного кредиту обслуговує міжнародну тор­гівлю, інвестиційні процеси, регулювання платіжних балансів і зовнішнього боргу різних країн. До суб'єктів світового ринку ка­піталу зараховують фізичних та юридичних осіб.

Вивезення капіталу виправдане тоді, коли він може приноси­ти значно більшу норму прибутку порівняно з укладенням його в економіку своєї країни. Як правило, капітал мігрує із країн з ви­щою його органічною будовою і тому нижчою нормою прибутку в країни, де органічна будова капіталу низька, а норма прибутку висока, що зауважив ще у XIX ст. К. Маркс.

Міграція капіталу заради одержання вищої норми прибутку зумовлюється і такими чинниками:

—              відносним перенагромадженням капіталу в країні-експор- тері (вкладення капіталу у виробництво забезпечує збільшення випуску і пропозиції товарів, що спричинює зниження цін на них і відповідно зменшення норми прибутку);

 

« Содержание


 ...  415  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я