Фритредерство (англ. free trade — вільна торгівля) — зовнішньоторговельна політика, яка передбачає свободу торгівлі та невтручання держави у підприємницьку діяльність.
Відповідно до цієї політики митні органи виконують тільки реєстраційну функцію, не стягують експортне та імпортне мито, не запроваджують жодних обмежень на зовнішній торговий оборот, її використовують країни з високоефективним національним господарством, що дає змогу товаровиробникам не тільки витримувати іноземну конкуренцію, а й долати протекціоністські митні бар'єри, розширювати експорт товарів на світовий ринок.
Теорії зовнішньої торгівлі. Історичний розвиток зовнішньої торгівлі пов'язаний з кількома теоріями, зокрема теорією абсолютних переваг, теорією порівняльних витрат (порівняльних переваг), факторною теорією зовнішньої торгівлі, теорією забезпечення конкурентних переваг і теорією альтернативних витрат.
Теорія абсолютних переваг. Її розробив А. Сміт ще за часів промислового перевороту в Англії. Згідно з нею слід імпортувати товари з країни, де витрати на їх виготовлення менші, а експортувати товари, витрати на які нижчі в експортерів. Проте теорія
А. Сміта не охоплювала всі види виробництва, оскільки не передбачала економічної вигоди для країн, які не мали абсолютних переваг щодо витрат виробництва. Її доповнив і розвинув Д. Рікардо, сформулювавши теорію порівняльних витрат (порівняльних переваг).
Теорія порівняльних витрат (порівняльних переваг). Вона є теоретичною основою політики вільної торгівлі та використовується у міжнародних економічних відносинах. Д. Рікардо обґрунтував можливість взаємовигідної міжнародної торгівлі за наявності абсолютних переваг однієї країни над іншою у виробництві всіх товарів. За такої ситуації висновки про доцільність обміну необхідно робити на основі зіставлення порівняльних витрат. Теорія Д. Рікардо, яка базувалася на відмінностях у витратах виробництва товарів між країнами, припущеннях про постійність витрат заміщення у кожній країні, упродовж певного часу залишалась єдиною теорією МПП. Однак практика виявила її необґрунтованість і недалекоглядність.
У багатьох галузях народного господарства зростання виробництва супроводжується зростанням граничних витрат, тому випуск кожної додаткової одиниці товару передбачає відмову від виробництва все більшої кількості інших товарів, а переміщення ресурсів виробництва з однієї галузі в іншу зумовлює зростання витрат. Положення про стабільність витрат заміщення виходить з того, що максимальна вигода від зовнішньої торгівлі досягається за повної спеціалізації країн на товарах, у виробництві яких вони володіють порівняльними перевагами. Проте реальна структура зовнішньої торгівлі не підтвердила цей висновок. Крім того, теорія Д. Рікардо не з'ясовувала походження порівняльних переваг тієї чи іншої країни.
Факторна теорія зовнішньої торгівлі. Вона значно досконаліша, ніж теорія Д. Рікардо. Її запропонували шведські вчені Еле Хекшер (1879—1952) і Бертил Олін (1899—1979). Вони виходили з того, що відмінності в порівняльних витратах між країнами зумовлені тим, що при виробництві різних товарів фактори використовують у різних співвідношеннях, різна забезпеченість країн ними. Відповідно до факторної теорії країна експортуватиме товари, виробництво яких вимагає значних витрат факторів, на які вона відносно багата, та імпортуватиме товари, у виробництві яких довелось би інтенсивно використовувати відносно дефіцитні фактори. Тобто, згідно з цією теорією, зовнішня торгівля є завуальованою формою експорту надлишкових та імпорту дефіцитних факторів виробництва. Наприклад, інтенсивне використання фактору праці у виробництві товару означає, що частка затрат на робочу силу в його вартості вища, ніж у вартості інших товарів (такий продукт називають трудомістким).
» следующая страница »
1 ... 406 407 408 409 410 411412 413 414 415 416 ... 452