Економічна система — субординована сукупність виробничих відносин, їх організаційних форм та інституцій, у межах яких відбувається господарська діяльність людей через механізми її координації і регулювання.
Виробничі відносини є відносини, що виникають між економічними суб'єктами у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів. У єдності з продуктивними силами вони утворюють суспільний спосіб виробництва благ, змістом якого є продуктивні сили, а суспільною формою — виробничі відносини. У цій єдності рухомішими та визначальніши- ми є продуктивні сили. Саме імпульси, що виникають внаслідок змін у продуктивних силах, передаються через техніко-економічні зв'язки до виробничих відносин, які є більш консервативними і не такими рухливими. Зміни у змісті способу виробництва обумовлюють зміни його суспільної форми, тому певним продуктивним силам, як правило, відповідають і певні виробничі відносини. Цю об'єктивну залежність виробничих відносин від продуктивних сил відображає у політичній економії закон відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.
Проте зв'язок між виробничими відносинами та продуктивними силами не однобічний, тобто виробничі відносини не є пасивною формою функціонування продуктивних сил, а чинять зворотну дію на їх розвиток. На тих етапах розвитку певного способу виробництва, коли виробничі відносини відповідають стану продуктивних сил, вони є головним фактором їх розвитку. Проте згодом, як менш рухливий елемент способу виробництва, виробничі відносини перестають відповідати новому рівню і характеру продуктивних сил, перетворюються на гальмо їх прогресу. Між змістом і формою суспільного виробництва настає конфлікт — одна з останніх фаз суперечності, яка значно послаблює прогрес у розвитку продуктивних сил суспільства. Розв'язання цього конфлікту відбувається через докорінну зміну основи застарілих виробничих відносин — відносин власності на засоби виробництва, — через установлення нових її форм і утворення на цій основі виробничих відносин, здатних забезпечити прогрес продуктивних сил, реалізацію потреб та інтересів їх людської складової.
Виробничі відносини найповніше виявляють свої особливості у взаємодії з продуктивними силами, які, з одного боку, пов'язані з силами природи, а з іншого — із системою виробничих відносин.
Двоїстість виробництва як єдність продуктивних сил і виробничих відносин обумовлює двоїстість виробничих відносин. З одного боку, вони є відносинами між людьми у процесі безпосереднього створення благ. Їх зміст утворює обмін діяльністю та продуктами цієї діяльності, обумовлений спеціалізацією, кооперацією та комбінуванням виробництва. Цей аспект виробничих відносин є суспільною формою організації праці, використання засобів виробництва, технологій управління процесами виготовлення благ. Тому ці виробничі відносини називають трудовими, а також техніко-техноло- гічними, організаційно-економічними відносинами. З іншого боку, зміни, що відбуваються у процесі розвитку продуктивних сил, безпосередньо впливають на цей аспект виробничих відносин, тому трудові, техніко-технологічні, або організаційно-економічні, відносини є рухливішими, ніж інший їх аспект — соціально-економічні відносини. Зміни, що відбуваються у трудових відносинах, впливають на соціально-економічні відносини.
Якщо трудові (техніко-технологічні, організаційно-економічні) відносини є відносинами, які опосередковують виготовлення благ, тобто привласнення (опанування, оволодіння) працівниками засобів виробництва, то соціально-економічні відносини — це відносини між людьми, якими опосередковується присвоєння благ, тобто їх перетворення у свою належність (власність). Основним структурним елементом цієї сукупності соціально-економічних відносин є суспільний спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, який визначає, у чиїх інтересах здійснюється виробництво, як розподіляється його продукт, а також класову і соціальну структуру суспільства. Кожний великий етап суспільного розвитку має властиву лише йому систему соціально-економічних відносин, яка зумовлена відносинами власності на засоби виробництва. Тому головна роль у сукупності виробничих відносин належить відносинам власності на засоби виробництва, які визначають характер усіх інших господарських зв'язків. Відносини власності у їх економічному змісті та юридичній формі як право власності є конституюючим елементом економічної системи.
» следующая страница »
1 ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44 ... 452