Політична економія

Крива виробничих можливостей має опуклу форму. Це озна­чає, що зміна структури виробництва на користь, наприклад, ра­кет спричинить застосування у ракетобудуванні більшої кількос­ті малоефективних для цього ресурсів. Тому кожна додаткова ракета вимагатиме все більшого скорочення виробництва зерна, і навпаки. Наприклад, виробництво першої ракети зумовило скорочення виробництва зерна на 0,2 млн т, другої — на 0,3 млн, третьої — на 0,5 млн і т. д. Цей приклад наочно ілюструє закон спадної продуктивності (віддачі), згідно з яким використання кожної додаткової одиниці будь-якого з факторів виробництва за Незмінних обсягів використання інших призводитиме до знижен­ня його продуктивності. Крива виробничих можливостей засвід­чує досягнутий рівень розвитку технології і ступінь використання наявних ресурсів. Якщо зростатимуть задіяні ресурси і вдоскона­люватиметься технологія, то площа фігури 0AG також збільшува­тиметься, а крива ABCDEFG зсунеться вгору і вправо, зайнявши, Наприклад, положення .

Проілюстрована кривою виробничих можливостей ситуація є типовою для економічних реалій будь-якого суспільства, коли не­обхідно постійно визначатися, що, як і для кого виробляти. При цьому раціонально господарюючому суб'єктові необхідно підра­хувати не тільки майбутні витрати, а й витрати невикористаних виробничих можливостей, так звані альтернативні витрати, щоб зробити оптимальний економічний вибір.

Альтернативні витрати (витрати невикористаних можливостей) — витра­ти одного блага, виражені через інше благо, яким доводиться знехтувати.

У вищерозглянутій ситуації альтернативні витрати на вироб­ництво 6 ракет дорівнюють витратам на виробництво 5 млн т зер­на, і навпаки.

За обмеженості ресурсів проблема економічного і суспільного вибору є неподоланною, однак у різних економічних системах її вирішують по-різному залежно від обраних суспільством на пев­ний момент цілей і пріоритетів розвитку.

Цілі економічної системи

Цілі економічної системи суспільства визначають відповідно до цінностей, які сформувалися й утвердилися в ньому. Вони мо­жуть бути пов'язані не тільки з критеріями економічної ефектив­ності, а й із політикою, релігією, ідеологією, національною ідеєю, забезпеченням економічного і політичного суверенітету, намаган­ням зберегти контроль за ресурсами і фінансовими потоками, роз­ширенням економічної експансії (політика держав, спрямована на поширення сфери свого впливу на інші країни), боротьбою за розмежування зон впливу, економічним і політичним переустро- єм світу тощо. З фундаментальними цілями економічної системи необхідно рахуватися будь-якому сучасному суспільству, зорієн­тованому на поступальний рух шляхом соціального прогресу.

Основними цілями економічної системи суспільства традицій­но є економічне зростання, повна зайнятість, макроекономічна (фінансова) стабільність, зовнішньоекономічна рівновага, еконо­мічна свобода, економічна безпека і захищеність, економічна справедливість, економічна ефективність.

Економічне зростання. Як запорука досягнення вищого рівня загального добробуту полягає у збільшенні виробництва товарів і послуг. Виявляється воно у темпах зростання, показ­никами яких є зміни рівня реального ВВП. Швидке економічне зростання — важливий пріоритет для країн, що розвиваються. В індустріальних країнах економічне зростання як мета піддається серйозним сумнівам, оскільки воно, як правило, супроводжується забрудненням довкілля, швидким зростанням споживання невід­новлюваних ресурсів. Збалансованість темпів економічного зрос­тання і споживання є однією з нагальних проблем сучасної полі­тичної економії та економічної політики.

Повна зайнятість. Означає використання всіх наявних і при­датних для виробництва ресурсів, у тому числі робочої сили, зем­лі, сировини, капіталу. Але передусім йдеться про зайнятість ро­бочої сили як інтегративного показника задіяння інших факторів виробництва. В індустріально розвинутих країнах побутує думка, що економічній системі необхідно забезпечувати роботою тих, хто хоче працювати відповідно до своєї кваліфікації, тобто їй слід прагнути досягнення ефективної зайнятості. Для країн з перехід­ною економікою і країн, що розвиваються, характерні висока нор­ма безробіття і неповна зайнятість. З різних причин вони не мо­жуть у відносно стислі строки досягти повної зайнятості.

 

« Содержание


 ...  41  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я