Поєднання факторів виробництва та елементів продуктивних сил відбувається у процесі виробництва (створення) благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Організаційною формою, в якій відбувається поєднання певним способом факторів виробництва життєвих благ, є підприємство.
Розмаїття видів і форм господарської діяльності зумовлює різну питому вагу виробничих факторів на окремих ділянках господарства. Відповідно до цього розрізняють трудоємні, капіталоєм- ні, наукоємні галузі економіки, сфери матеріального виробництва і послуг. Найтрудоємнішими і найкапіталоємнішими виробництвами є важка індустрія, видобувна промисловість. До наукоєм- них галузей господарства належать точне машинобудування, електронна промисловість, виробництво засобів зв'язку, ракето- і літакобудування та ін.
Земля, праця, капітал є не тільки взаємодоповнюючими, а й Певною мірою і взаємозамінними виробничими ресурсами. Ця властивість відображена у виробничій функції, що базується на класичній теорії трьох факторів виробництва: У=/(¥„ •.•, ¥п), де Y — обсяг виробництва; / — коефіцієнт; ^ —, ¥п — застосовувані виробничі ресурси. У сучасній економічній науці і практиці регулювання господарських процесів найпоширенішою є виробнича функція Кобба—Дугласа та її подальші модернізації, зокрема: У = А £аЬЬєг", де А — коефіцієнт пропорційності факторів виробництва; Кі Ь — витрати капіталу і праці; а і Ь — показники впливу кожного фактора на обсяг продукції, або коефіцієнти еластичності витрат праці і капіталу; ег — фактор часу як узагальнюючий показник ефективності, досягнутої внаслідок технічного прогресу. Зростання обсягів виробництва за обмеженості ресурсів відбувається за рахунок більшого використання тих чи інших взаємозамінних факторів і може бути переважно трудоємним, капітало- ємним або наукоємним.
Значення і співвідношення виробничих ресурсів і факторів змінювалися впродовж історії економіки і суспільства. А періодизація розвитку людської цивілізації значною мірою зумовлена переважанням, конкретного фактора виробництва на різних етапах еволюції господарського життя суспільства (рис. 2.2).
і
Суспільство
|
Доіндустріальне |
Індустріальне |
Постіндустріальне |
|
|
Визначальна сфера економіки |
|
|
Сільське господарство |
Промисловість |
Сфера послуг |
|
|
Основний лімітуючий фактор |
|
|
Земля |
Капітал |
Інформація, наука |
|
|
Панівна соціальна група |
|
|
Землевласники |
Власники капіталу |
Власники інформації |
Рис. 2.2. Історичний розвиток господарської організації суспільства
Володіння основним лімітуючим фактором виробництва у визначальній сфері економіки суспільства надавало не тільки економічну, а й політичну владу відповідній соціальній групі, забезпечувало її домінуюче становище в державному управлінні, переваги у розподілі і перерозподілі основних доходів.
Рівень розвитку продуктивних сил детермінує (визначає) виробничі можливості суспільства у реалізації його зростаючих потреб. Водночас обмеженість, рідкісність ресурсів свідчить про нездатність економіки виробити весь обсяг товарів і послуг у достатній кількості і відповідної якості для задоволення потреб людей. З огляду на це постає проблема використання обмежених ресурсів. В економіці вона фігурує як проблема розподілу (алокації) ресурсів.
Тріада основних питань (проблем) економіки. У повсякденному економічному житті кожного суспільства перед господарюючими суб'єктами, державою постійно виникають дилеми (необхідність вибору між двома небажаними можливостями), альтернативні варіанти розвитку продуктивних сил, застосування обмежених виробничих ресурсів, щодо яких необхідно приймати оптимальні економічні рішення і робити обґрунтований вибір. Наприклад, куди вкладати більше ресурсів: в аграрний сектор економіки чи у промисловість; у модернізацію залізниць чи у будівництво автоба- нів; у підтримання вітчизняного виробництва індивідуальних автомобілів чи у розвиток громадського транспорту тощо.
» следующая страница »
1 ... 31 32 33 34 35 3637 38 39 40 41 ... 452