Політична економія

Відносини власності є важливою, але недостатньою умовою визначеності економічної системи. Наприклад, економічні систе­ми нацистської Німеччини і західних демократій, маючи в своїй основі однотипні форми приватної власності, істотно відрізнялися механізмами координації господарської діяльності, прийняттям економічних рішень. Тому ще одним системоутворюючим елемен­том економічної системи є координуючий механізм, який приво­дить у відповідність продуктивні сили та виробничі відносини. Механізми координації господарського життя суспільства, бу­дучи важливими складовими процесу управління економічними системами, полягають в узгодженні, упорядкуванні взаємодії їх елементів з метою забезпечення ефективного функціонування систем. У цій сукупності виокремлюють механізми ринкової са­морегуляції і державного регулювання економіки.

Механізми ринкової саморегуляції економіки. Вони діють спонтанно, стихійно. За таких умов уся необхідна виробникам і споживачам інформація передається через цінові сигнали.

Механізми державного регулювання економіки. Базуються не на цінових сигналах, а на владі, яку уособлюють керівник фірми, центральний управлінський державний орган.

Отже, в економічних системах суспільства будь-якого типу сус­пільне виробництво завжди є організованим. У сучасних економіч­них системах значно розширився спектр регуляторів господар­ських процесів, до яких належать механізми міждержавних угод, наднаціональних органів управління, міжнародних фінансових ор­ганізацій, транснаціонального корпоративного управління та ін.

Економічна система реалізує закладені в економічному устрої можливості (структурні, організаційні, інституційні) щодо вико­ристання наявних ресурсів і факторів виробництва, соціальних, культурних, політичних та інших чинників господарського роз­витку суспільства. У широкому розумінні економічна система тлумачиться як спосіб організації господарського життя сус­пільства з метою вирішення його ключових проблем через ефек­тивне використання виробничих можливостей. Матеріально-ре­човою основою економічної системи є продуктивні сили суспільс­тва, уособлені у факторах виробництва.

Виробничі можливості економіки

Виробничі можливості характеризують потенціал суспільства щодо виробництва економічних благ за повного й ефективного ви­користання всіх наявних ресурсів при певному рівні розвитку тех­нології. Можливий випуск продукції наочно ілюструє крива ви­робничих можливостей. Припустимо, що в суспільстві виробля­ють лише зерно і ракети. Мобілізуючи, наприклад, усі свої ресур­си для виробництва тільки зерна, воно отримає його 5 млн т; для виробництва тільки ракет — 6 штук. За одночасного виробництва обох благ можливі різні співвідношення і поєднання (рис. 2.5).

Таблиця виробничих можливостей
Можли­ вості	Зерно (млн т)	Ракети (шт.)
А	5,0	0
В	4,8	1
С	4,5	2
Б	4,0	3
Е	3,4	4
Б	2,3	5
в	0	6

2 3 4 5 6                                                      Ракети (шт.)'

Рис. 2.5. Крива виробничих можливостей

Отже, будь-яке зростання виробництва ракет (від 0 до 6 шт.) знижує виробництво зерна (з 5 млн до 0 т), і навпаки. Лінія ABCDEFG, яку називають кривою виробничих можливостей, по­казує альтернативні варіанти за повного використання ресурсів. Усі точки, розташовані всередині фігури 0AG, означають неповне використання ресурсів, наприклад точка К (одночасне виробниц­тво 2,5 млн т зерна і 3 ракет). А будь-яка виробнича програма, що відповідає точкам за межами фігури 0AG, не матиме забезпечення наявними ресурсами (наприклад, точка L).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45  ... 452