Відносини власності є важливою, але недостатньою умовою визначеності економічної системи. Наприклад, економічні системи нацистської Німеччини і західних демократій, маючи в своїй основі однотипні форми приватної власності, істотно відрізнялися механізмами координації господарської діяльності, прийняттям економічних рішень. Тому ще одним системоутворюючим елементом економічної системи є координуючий механізм, який приводить у відповідність продуктивні сили та виробничі відносини. Механізми координації господарського життя суспільства, будучи важливими складовими процесу управління економічними системами, полягають в узгодженні, упорядкуванні взаємодії їх елементів з метою забезпечення ефективного функціонування систем. У цій сукупності виокремлюють механізми ринкової саморегуляції і державного регулювання економіки.
Механізми ринкової саморегуляції економіки. Вони діють спонтанно, стихійно. За таких умов уся необхідна виробникам і споживачам інформація передається через цінові сигнали.
Механізми державного регулювання економіки. Базуються не на цінових сигналах, а на владі, яку уособлюють керівник фірми, центральний управлінський державний орган.
Отже, в економічних системах суспільства будь-якого типу суспільне виробництво завжди є організованим. У сучасних економічних системах значно розширився спектр регуляторів господарських процесів, до яких належать механізми міждержавних угод, наднаціональних органів управління, міжнародних фінансових організацій, транснаціонального корпоративного управління та ін.
Економічна система реалізує закладені в економічному устрої можливості (структурні, організаційні, інституційні) щодо використання наявних ресурсів і факторів виробництва, соціальних, культурних, політичних та інших чинників господарського розвитку суспільства. У широкому розумінні економічна система тлумачиться як спосіб організації господарського життя суспільства з метою вирішення його ключових проблем через ефективне використання виробничих можливостей. Матеріально-речовою основою економічної системи є продуктивні сили суспільства, уособлені у факторах виробництва.
Виробничі можливості економіки
Виробничі можливості характеризують потенціал суспільства щодо виробництва економічних благ за повного й ефективного використання всіх наявних ресурсів при певному рівні розвитку технології. Можливий випуск продукції наочно ілюструє крива виробничих можливостей. Припустимо, що в суспільстві виробляють лише зерно і ракети. Мобілізуючи, наприклад, усі свої ресурси для виробництва тільки зерна, воно отримає його 5 млн т; для виробництва тільки ракет — 6 штук. За одночасного виробництва обох благ можливі різні співвідношення і поєднання (рис. 2.5).
Таблиця виробничих можливостей |
||
Можли вості |
Зерно (млн т) |
Ракети (шт.) |
А |
5,0 |
0 |
В |
4,8 |
1 |
С |
4,5 |
2 |
Б |
4,0 |
3 |
Е |
3,4 |
4 |
Б |
2,3 |
5 |
в |
0 |
6 |
2 3 4 5 6 Ракети (шт.)'
Рис. 2.5. Крива виробничих можливостей
Отже, будь-яке зростання виробництва ракет (від 0 до 6 шт.) знижує виробництво зерна (з 5 млн до 0 т), і навпаки. Лінія ABCDEFG, яку називають кривою виробничих можливостей, показує альтернативні варіанти за повного використання ресурсів. Усі точки, розташовані всередині фігури 0AG, означають неповне використання ресурсів, наприклад точка К (одночасне виробництво 2,5 млн т зерна і 3 ракет). А будь-яка виробнича програма, що відповідає точкам за межами фігури 0AG, не матиме забезпечення наявними ресурсами (наприклад, точка L).
» следующая страница »
1 ... 35 36 37 38 39 4041 42 43 44 45 ... 452