Традиційно в господарській діяльності людей одним з найважливіших економічних ресурсів є земля з її первісною якістю — родючістю ґрунту. До цього фактора належать й інші природні ресурси: даровані природою блага, які застосовують у процесі виробництва; сировинні і водні ресурси, корисні копалини, ліси, орна земля, земельні ділянки несільськогосподарського призначення тощо. Процес використання природних ресурсів для задоволення людських потреб є сутністю господарської діяльності у будь-якому суспільстві. Однак більшість видів таких ресурсів невідтворювані, а тому абсолютно обмежені. Їх виробниче використання має природні межі, розширення яких можливе завдяки ефективному й раціональному природокористуванню, екологічній безпеці. Земля є основним виробничим ресурсом, але з огляду на невисоку мобільність її вважають пасивним фактором виробництва. До активних факторів виробництва належать знаряддя праці, робоча сила як найбільш мобільна складова обігового капіталу.
Уречевлену форму капіталу, капітальних ресурсів утворюють знаряддя праці та інші засоби виробництва, в тому числі всі види інструментів, машин, устаткування, виробничих споруд і будівель, транспорт, збутова мережа, які використовують у виробництві товарів і послуг, їх постачанні споживачеві. Процес виробництва і придбання капітальних ресурсів ототожнюється з процесом інвестування. Корисність і цінність капіталу як виробничого фактора полягає в його економічній сутності: капітал — це вартість, яка у процесі виробництва приносить ще більшу вартість.
Капітал, як і земля, належить до речових факторів виробництва. На відміну від них праця як діяльна форма вияву робочої сили є особистісним фактором виробництва, який постає як цілеспрямована діяльність людини у процесі виробництва товарів і послуг (за винятком підприємницьких здібностей, які внаслідок їх специфічної ролі у ринковій економіці розглядаються окремо). Найважливішими його характеристиками є кількість (абсолютна чисельність населення, в тому числі самодіяльного) і якість праці (освітній і професійний рівень, суспільний і технологімділ праці, ступінь свободи, законодавчого забезпечення, психологічно-фізіологічні умови). Усі чинники, які впливають на кількість і якість праці, втілюються в її продуктивності (кількість продукції, виробленої за одиницю часу або на одного працюючого) та інтенсивності (витрати робочої енергії за одиницю часу).
До особистісного фактора відносять також підприємницькі здібності, підприємливість як ознаки людського ресурсу, які охоплюють ініціативність, уміння приймати економічні рішення, здатність до новаторства, готовність ризикувати і брати на себе відповідальність. Підприємницькі здібності полягають у здатності найефективніше поєднувати і застосовувати інші фактори виробництва. Згідно з дослідженнями лише 5—7 % дорослого населення має здатність до підприємницької діяльності й може раціонально задіяти сучасні фактори виробництва, спонукати до ефективної праці інших людей, розвивати виробництво у ризиковому, конкурентному та інноваційному середовищі.
Підприємець є основною фігурою ринкової економіки капіталістичного типу. Тому становлення і розвиток сучасного ринкового господарства на пострадянському просторі нерозривно пов'язані з формуванням цивілізованого підприємництва і підприємця як суб'єкта постійної ділової активності, здатного не тільки до максимізації прибутку, а й до реалізації суспільних цілей.
Виокремлення інформації у самостійний виробничий ресурс зумовлене сучасною науково-технічною революцією (НТР). Вона значно розширила технологічні можливості оволодіння знаннями щодо економічної кон'юнктури, динаміки цін та інших показників, на основі аналізу яких прогнозується і визначається оптимальна стратегія поведінки на конкурентних ринках, відбувається процес пристосування до динамічних умов господарювання. У широкому контексті інформаційний ресурс охоплює всі галузі знань, отримання, оброблення та передавання яких вимагає витрат інших ресурсів, а застосування сприяє приросту корисності і доходу.
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 452