Державне регулювання соціально-економічних процесів (сфери) — система управлінських, організаційних, регулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального соціального рівня та якості життя, соціального захисту малозабезпечених верств населення.
Основною метою державного регулювання соціально-економічних процесів є максимізація добробуту населення. Один з його найважливіших показників — реальні доходи населення, на основі яких прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання матеріальних благ та послуг, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп. Державне регулювання доходів безпосередньо впливає на структуру виробництва, рівень суспільного добробуту, цін, зайнятості, інфляції та інші показники розвитку економіки.
Система регулювання доходів, як правило, ґрунтується на притаманних конкретному суспільству принципах соціальної справедливості та ринкової ефективності. Регулятивні заходи охоплюють широкий інструментарій розподілу і перерозподілу суспільного продукту.
Одні з найважливіших методів державного регулювання доходів здійснюються через регулювання рівня оплати праці, ринку праці та рівня зайнятості та мінімального споживчого бюджету.
Державне регулювання рівня оплати праці. У цьому разі держава може використовувати методи прямого регулювання, встановлюючи мінімальну заробітну плату, норми і гарантії міжгалузевих співвідношень в оплаті праці, умови і розміри оплати праці в бюджетних установах, максимальні розміри посадових окладів керівників державних підприємств. Крім того, вона використовує і методи непрямого регулювання: регулювання доходу (фонду споживання), що спрямовується на оплату праці, оподаткування підприємств і доходів працівників; шляхом грошово-кредитного та податково-бюджетного регулювання: інфляційного оподаткування, запровадження прогресивних ставок податку, субсидування, державного замовлення тощо.
Державне регулювання ринку праці та рівня зайнятості. Держава використовує правові та організаційні заходи, які забезпечують управління процесами на ринку праці, стимулювання зайнятості населення.
Правові заходи регламентують рівень і структуру зайнятості у відповідних сферах економіки шляхом прийняття та дотримання законодавчих актів, організаційні — розширення сфери зайнятості, підготовку і перепідготовку кадрів, надання інформаційних, консультативних послуг тощо.
Організаційні заходи регулювання зайнятості поділяють на активні та пасивні.
• Активні заходи регулювання зайнятості. До них належать:
— створення додаткових сфер зайнятості (реструктуризація економіки, субсидування, нові робочі місця у приватному та суспільному секторах, умови для іноземного інвестування, організація громадських робіт, сприяння розвитку малого бізнесу, підприємництва, створення умов для самозайнятості громадян тощо);
— професійна орієнтація населення, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів;
— посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;
— субсидування частини витрат підприємств на заробітну плату, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників, використання гнучких форм зайнятості;
— надання допомоги у працевлаштуванні;
— надання допомоги в разі трудової міграції.
• Пасивні заходи регулювання зайнятості. Вони охоплюють асигнування коштів на часткове відшкодування безробітним утрати доходів, забезпечення дострокового виходу на пенсію та інші грошові допомоги. Ці заходи не впливають на регулювання попиту і пропозиції робочої сили.
» следующая страница »
1 ... 365 366 367 368 369 370371 372 373 374 375 ... 452