Виробничі ресурси класифікують за різними ознаками. Найза- гальніша їх класифікація охоплює предмети праці (сировина, матеріали, паливо), засоби праці (машини, робочі будівлі, труби) та робочу силу (трудові ресурси).
1. За джерелами походження виробничі ресурси поділяють на відтворювані і невідтворювані.
Відтворювані ресурси. Це виробничі ресурси, що можуть бути відтворені (робоча сила, обладнання). Їх поділяють на природно відтворювані та економічно відтворювані.
• Природно відтворювані ресурси. Ними є частина природних ресурсів (ґрунт, водні басейни, флора, фауна) і трудові ресурси (люди з їхньою робочою силою), що формуються у сфері життєдіяльності.
• Економічно відтворювані ресурси. До них належать предмети праці, які підлягали попередній обробці (сировина), і засоби праці.
Невідтворювані ресурси. Ними вважають корисні копалини, які належать до предметів праці.
Невідтворювані та природно відтворювані ресурси є екзогенними (залученими у виробничий процес із зовнішнього середовища), економічно відтворювані — ендогенними (внутрішніми ресурсами).
2. Залежно від часу і характеру функціонування виробничих ресурсів, способу репрезентованості у виробленому продукті їх класифікують на забезпечуючі (засоби праці, трудові ресурси) і втілені (предмети праці).
3. За формою прояву виокремлюють матеріальні (речові), особисті (людські) виробничі ресурси.
Розвиток суспільства зумовлює розширення складу виробничих ресурсів, усе глибше проникнення економіки в систему «людина — природа». Зростає діапазон доцільно скомпонованих елементів природи, все більше їх включається в перелік виробничих ресурсів і отримує економічне оцінювання. Це засвідчує прогресуюче зрощення економіки зі сферою життєдіяльності людини, що ставить нові вимоги до загальноосвітньої та професійної підготовки працівників.
Ускладнюється структура й ендогенних виробничих ресурсів, оскільки відбувається заміщення живої праці уречевленою (праця, затрачена на виготовлення продукту), переведення засобів праці з одних технологічних принципів на інші. Змінюються якісні параметри сировини, що пов'язане з використанням нових джерел енергії, створенням штучних матеріалів із заздалегідь визначеними властивостями.
З історичним розвитком змінюються роль та значення конкретних видів виробничих ресурсів. Якщо, наприклад, у традиційній аграрній економіці ключовими були такі ресурси, як ручна праця, худоба та земля, то з переходом до індустріальної стадії На передньому плані опинилися вироблені промисловістю машини і сировина. Становлення постіндустріального суспільства перетворює на головний виробничий ресурс науку.
Самі по собі ресурси (природні, трудові тощо) є лише потенційними факторами виробництва. Тільки в процесі виробництва, під час якого ресурси поєднуються за певною технологією, вони стають діяльними факторами виробництва.
Фактори виробництва — ресурси, поєднані у процесі виробництва на основі певної технології.
Серед учених-економістів відсутня єдність поглядів на те, що вважати факторами виробництва. Західні вчені другої половини XIX ст., зокрема відомий теоретик французького лібералізму Жан-Батіст Сей (1767—1832), основними факторами виробництва вважали капітал, землю і працю. Відомий англійський економіст А. Маршалл на початку XX ст. додав до них діяльність із організації виробництва, яку згодом австро-американський економіст Йозеф Шумпетер (1883—1950) виокремив у підприємницьку діяльність і підприємництво. Сучасні вчені факторами виробництва називають ще ризик, час та інформацію. Такі міркування не позбавлені логіки, оскільки інформація (інформаційний ресурс) в умовах переходу до постіндустріального інформаційного суспільства починає відігравати домінуючу роль серед чинників економічного зростання розвинутих країн, що стало підґрунтям виокремлення її в самостійний фактор виробництва.
» следующая страница »
1 ... 28 29 30 31 32 3334 35 36 37 38 ... 452