2000 році до закону були внесені доповнення, відповідно до яких розміри субсидій розраховуються окремо для районів з населенням більше або менше 300 чоловік.
Субсидії громадам з населенням менше 300 чоловік визначаються з урахуванням таких факторів: а) доходи від податків на землю і власність на душу населення, б) число жителів.
Для громад з населенням понад 300 чоловік існує два типи розрахунку загального розміру субсидій: а) не менше 25% від суми прибуткового податку й надходжень від податків на землю і власність за минулий рік; б) не менше 10% від загальної суми прибуткового податку за минулий рік.
Субсидії типу (а) призначені для громад з населенням понад 300 жителів, де надходження на душу населення від податків на землю й власність нижче, ніж у середньому по країні; субсидії типу (б) для районів з населенням понад 300 жителів розраховуються шляхом множення числа жителів на суму субсидії на душу населення.
Розміри субсидій для громад з населенням менше 300 чоловік розраховуються на рівній основі.
Центральний уряд може також надавати субвенції місцевим органам влади на здійснення конкретних проектів. Хоча уряд і визначив процедури надання кредитів і позик, це поки ще не стало загальноприйнятою практикою.
Місцеві доходи. Як у багатьох інших країнах, місцевим органам влади у Вірменії доводиться нести більше витрат, ніж вони можуть профінансувати за рахунок виділених їм джерел доходів. Виникаючий у результаті вертикальний дисбаланс означає, що райони в основному залежать від державних асигнувань. Зважаючи на те, що можливості й потреби місцевих органів влади відчутно різняться, справедливе й ефективне надання місцевих послуг за відсутності чіткої системи доходів і асигнувань може створити й горизонтальний дисбаланс між районами. Бюджети також не виконуються у відповідності з наміченими показниками. Для того, щоб домогтися відповідності фінансування повноваженням місцевих органів влади, місцеві бюджети варто розділити на адміністративні й капітальні. Доходи й витрати повинні розраховуватися окремо в кожному розділі бюджету. Однак на ділі капітальні бюджети в багатьох районах не створюються, а доходи капітальних бюджетів невеликі.
Основними джерелами доходів місцевих бюджетів є:
• центральні податки і мита;
• субсидії з державного бюджету;
• місцеві мита і збори;
• орендна плата за землю і власність;
• доходи від продажу комунальної власності.
Усі податки у Вірменії збирає Державне управління. Принцип поділу місцевих податків був розроблений, щоб стимулювати ці служби збирати всі податки. Однак місцеві органи влади стали відігравати значно більшу роль у зборі податків. Спочатку до місцевих бюджетів надходили такі централізовані податки, як податок на землю і податок на власність, але пізніше було додано 15% від зібраного прибуткового податку.
Оскільки в сільській місцевості суми прибуткового податку невеликі або взагалі дорівнюють нулю, в 2000 році було прийнято урядове рішення про те, щоб вважати всю суму прибуткового податку як доход державного бюджету. Замість місцевої частки прибуткового податку уряд збирався збільшити розміри субсидій, але не змогло цього забезпечити. Зараз єдиними джерелами податкових надходжень до місцевих бюджетів залишаються податки на землю і власність - місцеві органи влади одержують 100% надходжень від цих податків.
Місцеві органи влади одержують також доходи від державних зборів, що стягуються за реєстрацію деяких документів, а саме:
• мито за реєстрацію актів громадянського стану, таких, як народження, вступ до шлюбу або смерть, за внесення доповнень і видачу копій втрачених свідоцтв або документів;
» следующая страница »
1 ... 83 84 85 86 87 8889 90 91 92 93 ... 224