Отриманий прибуток муніципалітети розподіляють по-своєму, при цьому не завжди додержуючись норм, установлених законодавством.
Загальновизнаною причиною нестачі державних доходів є неприборкана корупція, що руйнує фінансову систему держави, а також порушує її правові й етичні основи. Запровадження заходів, спрямованих на збільшення центрального й місцевого бюджетів буде доцільно тільки тоді, коли керівництво зможе перемогти корупцію і її вплив на економічні й інші соціальні процеси.
Протягом багатьох років Грузія не мала зваженої економічної й фінансової політики на центральному й місцевому рівнях, що в результаті призвело до дефіциту державного бюджету. Відповідно, місцева фінансова система розвивалася непослідовно, у той час як уряд продовжував приймати різноманітні державні акти, ратифікуючи вже існуючу практику.
Бюджетна система в Грузії існує у вигляді консолідованих бюджетів місцевого й державного рівня. До 1997 року державний бюджет був представлений у вигляді консолідованих центрального бюджету, бюджетів спеціальних державних фондів і територіальних управлінь. У подальшому державний бюджет складали тільки центральний бюджет і бюджети спеціальних державних фондів.
Фактично Грузія має чотирирівневу систему формування бюджету. Перший рівень представлений державним бюджетом, другий - консолідованими бюджетами автономних республік, третій - бюджетами районів і міст, що мають спеціальний статус, а четвертий - комунальними бюджетами. Практично державний бюджет, комунальний бюджет, а також бюджети автономних республік є незалежними одні від одних. Місцеві бюджети мають власні доходи й право розпоряджатися коштами. Виняток становлять тільки цільові асигнування і кредити, отримані з бюджетів більш високого рівня.
Аналіз законодавчої бази, що регулює фінансову діяльність органів місцевого самоврядування в Грузії, свідчить, що вона є досить нестабільною. Закон про бюджетну систему й бюджетні повноваження, наприклад, зазнав змін 19 разів з часу його затвердження. Те саме стосується й Закону про довгострокові економічні нормативи відрахування державних податків до бюджетів автономних республік Абхазії й Аджарії та інших територіальних одиниць Грузії (далі - Закон про відрахування державних податків). Незважаючи на те, що головною метою Закону було встановлення довгострокових норм, до нього вносяться виправлення щороку, іноді двічі й більше протягом року. Така мінливість значно зменшує існуючий рівень автономії місцевих органів.
Відповідно до чинного законодавства місцеві представницькі органи створюють правила формування, але при цьому загальні рамки розгляду й затвердження бюджету встановлюються законодавством. Проте процес формування як центрального, так і місцевих бюджетів, рідко відповідає нормам, установленим законодавчо. Порушення стали звичним явищем, і вони вже не беруться до уваги.
Місцева адміністрація відповідає за формування й виконання місцевих бюджетів, у той час як представницькі органи мають право здійснювати нагляд за виконанням бюджету й вносити будь-які необхідні виправлення щодо розміру бюджетних доходів і витрат без збільшення граничного розміру дефіциту бюджету. Більше того, у разі перевищення витрат місцевих бюджетів над доходами місцева адміністрація може скоротити до 10 відсотків статей місцевого бюджету без дозволу ради. Для того, щоб скоротити понад 10 відсотків бюджету, необхідно одержати згоду місцевої ради. Якщо під час виконання бюджету доходи перевищують витрати, залишки надходять не до бюджет, а відповідним місцевим адміністраціям і використовуються за їхнім розсудом.
Найбільшим стримуючим фактором для фінансової самостійності місцевих органів влади є залежність місцевих чиновників від центральних органів, що їх призначили. Відповідно, місцеві органи не залежать від нагляду представницьких органів, і місцеві інтереси не так позначаються на місцевій фінансовій і грошовій політиці.
» следующая страница »
1 ... 85 86 87 88 89 9091 92 93 94 95 ... 224