Незважаючи на зазначені недоліки, місцеві органи влади з фінансового погляду є порівняно не залежними від центральної влади, про що свідчить зменшення державних грошових асигнувань місцевим органам влади. На сьогодні не існує чіткої політики щодо розподілу фінансування місцевих органів влади. Крім того, відсутня докладна інформація щодо розподілу субсидій по регіонах.
Частка власних доходів місцевих бюджетів, не враховуючи субвенції держави, у загальній сумі бюджетних коштів сягає 8088%. Частка державних субвенцій у доходних статтях місцевих бюджетів становить 11-23%.
Таким чином, у випадку навіть незначного підвищення центральним урядом процентної частки основних державних податків, які надходять до місцевих бюджетів, переважну більшість районів уже не буде залежати від асигнувань із центрального бюджету. Проте центральний уряд навряд чи відмовиться від цього важливого механізму для контролю за місцевими органами влади, а бюрократи точно так само не побажають втратити незаконний доход від асигнувань. Крім того, для місцевих органів влади, як і раніше, характерний радянський менталітет, і вони продовжують просити додаткового фінансування незалежно від ступеня його необхідності.
Доходи. Доходи муніципальних органів влади класифікуються таким чином:
1) доходи від державних податків;
2) доходи від місцевих податків;
3) доходи від місцевих зборів та інші доходи, не пов’язані з оподаткуванням;
4) доходи від приватизації державного майна;
5) інші некласифіковані доходи;
6) асигнування із центрального бюджету;
7) кредити з центрального бюджету.
1. Доходи від державних податків. Відповідно до Закону про відрахування державних податків, державні податки розподіляються між центральним і місцевим бюджетами. Це джерело доходу на даний момент складається з десяти видів податків, які становлять від 62 до 70% надходжень до місцевих бюджетів.
2. Доходи від місцевих податків. Місцевим представницьким органам надано право встановлювати до п’яти видів місцевих податків із визначенням їхніх ставок у рамках, передбачених у Податковому кодексі. Ці податки стягуються з економічної діяльності, прибутку ігорних закладів, курортів, готелів і рекламної діяльності. Цей вид доходів становив від 4 до 5,9% доходу місцевого бюджету. Податок на економічну діяльність є найбільш значним компонентом місцевого податку в силу того, що всі суб’єкти економічної діяльності повинні платити 1% від свого загального доходу. Незначна частка місцевих податків від прибутку, яка надходить до місцевих бюджетів, є ще одним фактором, що обмежує ступінь фінансової самостійності місцевих органів влади.
3. Доходи від місцевих зборів та інші доходи, не пов’язані з оподатковуванням. Місцеві збори в Грузії регулюються Законом про принципи системи зборів і Законом про місцеві збори. Місцеві збори визначаються як обов’язкові платежі до місцевого бюджету, здійснювані фізичними і юридичними особами за право займатися певними видами діяльності, надаване місцевими органами самоврядування. Місцеві збори стягуються з таких видів діяльності: торгівля, реклама в громадських місцях, використання громадських місць із обмеженим доступом, місцевий транспорт, початок будівництва або реконструкції будинків, паркування й конкурси.
Статистичні дані щодо загальної суми всіх місцевих зборів або з розбивкою доходів по окремих видах зборів відсутні. Доступні дані щодо процентної частини зборів і доходів, що не відносяться до податків, у загальній сумі доходів місцевих органів самоврядування свідчать, що ця сума є незначною й не перевищує в середньому 3% від загальної суми надходжень до місцевих бюджетів. Ці збори в потенціалі можуть бути використані набагато ефективніше. В умовах існуючої корупції вони послужать особистому збагаченню корумпованих чиновників.
» следующая страница »
1 ... 86 87 88 89 90 9192 93 94 95 96 ... 224