Інший розповсюджений у практиці фондового ринку вид цінних паперів — акції. Акція є фінансовим інструментом (цінний папір), що свідчить про внесення засобів у акціонерне товариство (підприємство) і надає її власнику право одержання частини прибутку у вигляді дивідендів. Акції не мають установленого терміну обігу, вони бувають іменні і на пред’явника. Розрізняють також акції підприємства, трудового колективу, акціонерного товариства [6].
Акціонерне товариство, як правило, має дві категорії акцій: прості (звичайні) і привілейовані. Звичайні акції дають їх власникам право голосу на зборах акціонерного товариства і право участі в розподілі чистого прибутку після того, як будуть сформовані фінансові резерви та виплачені дивіденди власникам привілейованих акцій. У свою чергу, привілейовані акції не дають права голосу, але приносять своєму власнику постійний прибуток у виді фіксованого дивіденду і мають перевагу перед простими акціями при розподілі прибутку і ліквідації акціонерного товариства. Привілейовані акції можуть випускатися конвертованими, тобто їхній власник при бажанні може обміняти їх на прості акції чи облігації цього самого емітента. У провідних країнах заходу акції складають 20-30% загального фінансування і розрізняються за прибутковістю, умовами випуску та придбання. У США звичайні акції складають 2/3, а в окремі роки — 4/5 усіх нових емісій акцій [12]. Основні види акцій можна класифікувати за такими критеріями:
• місце розміщення (національні та міжнародні);
• форма розпорядження (на пред’явника та іменні);
• права власника (привілейовані, кумулятивні, не кумулятивні, з участю, конвертовані, викупні, з “плаваючою ставкою”, ретрективні, підпорядковані та прості);
• вигляд (документарна та бездокументарна форми).
Покупка акцій означає для їхнього власника одержання певних
прав: права голосу, права на участь у прибутках компанії, переважне право на покупку нових акцій, права при ліквідації акціонерного товариства, права на інспекцію.
Маючи властивості облігацій, привілейовані акції є з’єднувальною ланкою між облігаційною «секцією» портфеля і тією «секцією», де «зберігаються» звичайні акції. Існує такий широкий вибір преференційних акцій, що лише деякі інвестори не володіють ними. Через розходження в інвестиційних цілях не можна визначити, який конкретно відсоток від усього портфеля повинні складати привілейовані акції.
Власники звичайних акцій є власниками корпорацій та постачальниками її первісного капіталу. Капітал, вкладений в акції, вважають венчурним чи ризиковим, тому що у випадку банкрутства корпорації власники звичайних акцій можуть утратити усі свої інвестиції. Виплата дивідендів по акціях не є контрактним зобов’язанням компанії. Акція має дві ціни: номінальну і ринкову (біржову) — курс, що визначається коливаннями попиту та пропозиції на фондовому ринку.
Комплексна оцінка інвестиційної привабливості акцій здійснюється за такими параметрами: оцінка галузі, у якій діє емітент; оцінка фінансового стану й основних показників господарської діяльності емітента; оцінка характеру обігу акції на фондовому ринку; оцінка умов емісії акції.
Реалізація акцій на ринку цінних паперів йде в основному двома способами — через фондову біржу чи позабіржовий оборот. У другому випадку використовується принцип розміщення за типом приватних облігацій за допомогою прямого розміщення, обминаючи біржу. Таким чином, якщо у США, Англії і Канаді продається 7—10% емісії акцій, що стосується Західної Європи і Японії, то до 90—99% акцій проходить через фондову біржу. При цьому акції старих випусків реалізуються через фондову біржу у повному обсязі [12].
У 70-80-ті роки на ринках цінних паперів розвинутих країн як реакція на організаційну зміну їхньої структури з’явилися нові види цінних паперів. Вони носять вторинний, похідний характер стосовно діючих на ринку акцій і облігацій і називаються вторинними (похідними) чи дериватами. У загальному випадку до них відносяться варран- ти, ф’ючерси, опціони, права.
» следующая страница »
1 ... 134 135 136 137 138 139140 141 142 143 144 ... 175