З приводу цього можна також додати, що сам факт зміни податків далі буде слугувати невизначеності. Це, на жаль, має місце в Україні. Страх перед підвищенням податків (або перед введенням нових) змушує підприємців страхуватися шляхом підвищення цін. З цього приводу А.Маршалл писав: "...зміна зборів збільшує ризик для підприємців ... і суспільство платить за такий ризик більше, ніж мали б бути еквівалентні цьому ризику страхові ставки" 1.
Держава також зацікавлена і в тому, щоб призначити час і визначити спосіб сплати, зручний для платника. Інакше можна підірвати його платоспроможність. Якщо ж держава хоче мати великі і стабільні доходи, то їй вигідніше захопити підлеглих у найбільш сприятливий момент. Адже, за відомим виразом, овець стрижуть у той час, коли їхня вовна найдовша й найгустіша.
Формулюючи четвертий принцип, А.Сміт, очевидно, мав на увазі скорочення відстані між казною і платником, завдяки чому мають скоротитися витрати, спричинені процесом збирання податків. Адже чим більше буде втрачено при стягненні податку (на утримання спеціального апарату і т. ін.), тим менше залишиться фіску державі. Тому держава зацікавлена в виконанні цього принципу, виходячи зі своїх власних потреб.
Таким чином, сформульовані А. Смітом принципи відображають тенденції сучасної податкової політики. Вони продиктовані логікою розвитку економічного і суспільного життя, інтересами фіску, держави взагалі.
Багато авторів підкреслювали і інші якості, яким повинна відповідати податкова система. Наприклад, А.Вагнер доповнив принципи оподаткування А.Сміта, котрий вважав податки джерелом покриття непродуктивних затрат держави і тому насамперед захищав права платників. А. Вагнер керувався теорією колективних потреб і тому на перший план висунув принципи достатності та еластичності оподаткування. Тобто він створив систему, яка враховувала інтереси і платника, і держави з пріоритетом останньої. Ця система передбачає дев'ять основних правил, що класифікуються за чотирма група-
|
ми. Перша група — фінансові принципи організації оподаткування — достатність та еластичність оподаткування; друга — народногосподарські принципи — належний вибір джерела оподаткування (вирішення питання — чи повинен податок падати тільки на доход або капітал окремої особи, чи населення в цілому), правильна комбінація різних податків у таку систему, котра враховувала б наслідки та умови їх перекладання; третя — етичні принципи, принципи справедливості — всезагальність оподаткування та рівномірність; четверта — адміністративно-технічні правила, або принципи податкового управління — зручність сплати податку та мінімізація витрат на вилучення.
Вагнер вважав, що податки повинні давати достатньо коштів для покриття видатків. З цим можна погодитись, але тільки за умови, що розмір кожного податку буде узгоджено не лише з розміром видатків державного бюджету, а й з платоспроможністю платників. Крім того, Вагнер підкреслює, що податкова система має бути еластичною, тобто при збільшенні потреб вона повинна мати здатність збільшувати надходження. Але знову ж треба застерегти, що сліпе виконання цього принципу, без узгодження з третьою групою Вагнера або першим принципом А. Сміта, неможливе. Тобто слід підкреслити, що всі ці принципи мають враховуватись як система. Сьогоднішні спроби віддати перевагу лише деяким з них є небезпечними і помилковими.
Виходячи з названих принципів, при побудові системи оподаткування слід звернути увагу на те, як остання співвідноситься з виробництвом.
Задля чого взагалі існує виробництво? Воно існує задля задоволення потреб людини. Просто матеріальні предмети людина не виробляє. Виробляються тільки корисні речі. За словами А. Маршалла, "всі людські зусилля мають своїм наслідком зміну форми чи структури матерії з метою кращого пристосування її для задоволення потреб"
» следующая страница »
1 ... 4 5 6 7 8 910 11 12 13 14 ... 69