де: С - ставка ПДВ, В - виручка,
МЗ - матеріальні затрати.
Нині ПДВ поширений у всій Європі. Це і визначило прийняття у 1992 році ПДВ в Україні, який разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.
Оподаткування доданої вартості в Україні суттєво змінилося в 1997 році. Крім того, постійно вносяться зміни і доповнення до чинного законодавства з питань нарахування та сплати цього податку. При вивченні даного питання слід керуватися Законом України "Про ПДВ" від
01.10.1997 року (зі змінами та доповненнями).
Платниками ПДВ відповідно до вищеназваного Закону визначено:
- осіб, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь- якого періоду за останніх 12 календарних місяців перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- осіб, котрі ввозять (пересилають) товари на митну територію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання на митній території України, за виключенням фізичних осіб, не зареєстрованих як платники податку;
- осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівку незалежно від обсягів продажу, за виключенням фізичних осіб, що є платниками ринкового збору;
- осіб, котрі на митній території України надають послуги з транзиту через митну територію України;
- осіб, що відповідальні за внесення податку в бюджет за об'єктами оподаткування на залізничному транспорті, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- осіб, що надають послуги зв'язку і здійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться у підпорядкуванні такої особи.
При цьому слід звернути увагу на те, що поняття "особа" відноситься до суб'єктів підприємницької діяльності, інших юридичних осіб, котрі не є суб'єктами підприємницької діяльності, фізичних осіб, які здійснюють діяльність, віднесену до підприємницької, чи ввозять (пересилають) товари на митну територію України.
Для порівняння доцільно нагадати, що згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість", який діяв до наведеного закону, платниками податку визначались:
- суб'єкти підприємницької діяльності, що реалізовують товари (роботи, послуги), тобто підприємства, організації (в тому числі й будь-які неприбуткові), філії, відділення і відокремлені підрозділи підприємств (організацій) та інші юридичні особи, в яких обсяги реалізації товарів (робіт, послуг) за рік перевищують 100 неоподатковуваних мінімумів сукупного доходу громадян, і які перебувають на території України, мають рахунки в банках та самостійно реалізовують продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги);
- суб'єкти підприємницької діяльності, що ввозять (імпортують) на територію України товари, в тому числі виконавці договорів з переробки давальницької сировини, яка належить нерезидентам;
- покупці готової продукції, яка належить нерезидентам, виготовлена з імпортованої давальницької сировини;
- громадяни, не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які ввозять (пересилають) через митну територію України предмети (товари) в обсягах, що оподатковуються митом, і підакцизні товари;
- міжнародні об'єднання, включаючи міжнародні неурядові організації, іноземні юридичні особи і громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу та іншу підприємницьку діяльність на митній території України.
У випадку, якщо у суб'єкта підприємницької діяльності не було розрахункового рахунку в установах банків України і не було постійного представництва в Україні, згідно зі згаданим Декретом податок на додану вартість були зобов'язані сплачувати покупці (замовники) продукції, робіт, послуг.
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 69