У кожній країні діє цілий набір податків. Сукупність встановлених у країні податків складає поняття податкової системи. Ці податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність з системою в цілому та з її окремими елементами .
Податки, що можуть входити до податкової системи, класифікуються за досить різними ознаками. За формою оподаткування або ж за способом перекладання всі податки можна поділити на дві групи: прямі та непрямі. Прямі податки - це податки, які залежать від масштабів об'єкта оподаткування. Стягуються вони внаслідок придбання і накопичення матеріальних благ. Слід зазначити, що прямі податки розподіляють податковий тягар за принципом справедливості, тобто ті, хто має вищі доходи, сплачує більше. А непрямі податки - це податки, які включаються у вигляді надбавки до ціни, і сплачує їх у кінцевому підсумку споживач (той сплачує їх більше, хто більше споживає й має більші доходи). Терміни "прямий" і "непрямий" є рівнозначними "перекладним" і "неперекладним".
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, останні поділяються на загальнодержавні та місцеві.
Загальнодержавні встановлюються вищими органами влади і є обов'язковими для стягнення по всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються. Залежно від бюджету, до якого їх можуть зарахувати, вони поділяються на доходи центрального бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між центральним і місцевими бюджетами.
Місцеві податки вводяться місцевими органами влади та управління. Вони можуть встановлюватись: у вигляді надбавок до загальнодержавних податків, рівень яких обмежено вищими органами влади; введенням податків за переліком, затвердженим вищими органами влади; впровадженням на розсуд місцевих органів без обмежень з боку центральної влади. Це залежить від рівня автономності місцевих бюджетів і самофінансування регіонів. На жаль, у багатьох випадках місцевим податкам приділяється небагато уваги. Дуже часто їх вважають чимось другорядним. Хоча вони також суттєво можуть впливати на виробництво. Значні різниці в розмірах місцевих податків призводять до міжрегіональних та міжгалузевих переливів капіталу, "пересування" промисловості з регіону в регіон. З огляду на це, А.Маршалл пропонував поділити місцеві податки на дві групи: обтяжливі та такі, що приносять вигоду. Обтяжливими він називав податки, які не приносять платникам компенсацій (наприклад, якщо отримані кошти від податку муніципалітет направляє на виплату відсотків по місцевих позиках, використаних на якісь заходи, що не вдались, провалились). Саме такі податки найбільшою мірою стимулюють міграцію виробництва й капіталу разом з людьми. За словами А.Маршалла, вони "мають тенденцію спонукати до виїзду тих людей, на яких їх накладено"
.
Якщо ж кошти від податків використано таким чином, що це призвело до дешевшої вартості якихось послуг, котрими користується платник, то ці податки приносять вигоди платнику. І якщо навіть вони будуть підвищені, це може "притягувати населення та промисловість, а не відштовхувати і те, і інше"
.
Тобто значною мірою позитивний чи негативний вплив місцевих податків залежить від розумного, раціонального використання отриманих від них коштів.
За способом стягнення податки поділяються на розкладні та окладні.
Розкладні спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини по територіальних одиницях, а на низовому рівні — між платниками. Ця форма стягнення була історично першою.
Окладна форма стягнення передбачає спочатку встановлення ставок, а значить, і розміру податку для платника. Загальна ж величина податку формується як сума платежів окремих платників. Держава, звичайно, прогнозує надходження податку і, виходячи з цього, встановлює ставку. Але стягнення податку іде від платника, від розмірів об'єкта оподаткування.
» следующая страница »
1 2 3 4 5 6 78 9 10 11 12 ... 69