Оподаткування підприємницької діяльності

—    залишає за собою виключне право виробництва і реа­лізації окремих товарів за встановленими нею цінами. Об'єктами фіскальної монополії завжди були найбільш масові споживчі товари (сіль, спиртні напої, тютюн і т. ін.).

Нині державна фіскальна монополія або зовсім не використовується, або встановлюється окремими країна­ми у дуже обмеженому вигляді.

Третім видом непрямих податків є мито. Воно встано­влюється при ввезенні чи вивезенні товарів через кордон країни або за транспортування товарів транзитом по те­риторії країни. Існує декілька форм мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, преференційне, антидемпі­нгове, зрівнювальне (компенсаційне).

Статистичне мито встановлюється з метою обліку експортно-імпортних операцій в умовах вільної зовніш­ньої торгівлі. Воно не має бюджетного значення, тому ставки його невисокі.

Фіскальне мито має бюджетне значення. Його вста­новлюють на товари постійного попиту з метою одержан­ня достатніх надходжень.

Протекціоністське мито вводиться з метою захисту внутрішнього ринку від конкуренції з боку товарів інозе­много виробництва. Воно встановлюється в таких розмі­рах, які забезпечують цінову перевагу вітчизняних това­рів. Але слід зазначити, що мито — не єдиний метод за­хисту внутрішнього ринку. Замість нього можна викорис­

товувати квоти на імпорт, акцизи на імпортні товари то­що.

Для захисту внутрішнього ринку у випадках, коли задля його завоювання товари ввозяться за явно зани­женими цінами, використовується також антидемпінгове мито.

Преференційне мито має протилежну протекціоніст­ському спрямованість. Його встановлюють на дво- чи ба­гатосторонній основі з метою розвитку міжнародної торгі­влі. Ставки його невисокі, що фактично є щаблем на шляху до безмитної торгівлі.

Зрівнювальне (компенсаційне) мито за погодженням сторін має врівноважувати ціни на імпортні і вітчизняні товари з метою виключення цінової конкуренції.

На даному етапі в Україні застосовуються два види непрямих податків: акцизи та мито.

Акцизи поділяються на універсальні, індивідуальні.

ПДВ є одним із різновидів універсальних акцизів.

Універсальні акцизи, як уже зазначалося, виникли значно пізніше індивідуальних. Вони з'явились у ХХ сто­літті. Відрізнялись загальними ставками і ширшою базою оподаткування. Це забезпечило більш стабільні та по­стійні доходи бюджету.

Останній факт і зумовив поширення універсальних акцизів. Крім того, суми надходжень від них зростають при підвищенні цін, що забезпечує деяку страховку від впливу інфляції.

ПДВ відрізняється від інших універсальних акцизів об'єктом оподаткування. Наприклад, податок з продажу передбачає своїм об'єктом валовий доход на кінцевому етапі реалізації, податок з обороту стягується з валового обороту на всіх ступенях руху товарів. Це означає, що останній має кумулятивний ефект. ПДВ також сплачу­ється на всіх етапах руху товарів, але об'єктом виступає не валовий оборот, а додана вартість.

При введенні ПДВ застосовується різна методика об­числення доданої вартості. Існує два основні методи ви­значення доданої вартості:

Від повної вартості товару (В) віднімається продажна вартість сировини, матеріалів, послуг виробничого хара­ктеру (МЗ).

До фонду зарплати (ФЗП) додається прибуток (П).

Відповідно до цих методів існують чотири способи визначення суми ПДВ:

1)                          (ФЗП + П) х С

2)                          ФЗП х С + П х С

3)                          (В - МЗ) + С

4)                          В х С - МЗ х С ,

 

« Содержание


 ...  12  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я