Як видно, податкова система кожної країни включає до свого складу багато податків різної цілеспрямованості. Це необхідно для забезпечення виконання всіх їхніх функцій. Адже практично неможливо в одному податкові реалізувати всі функції. Перш за все система доходів має забезпечити сталу фінансову базу держави для фінансування її видатків. Для цього необхідні кілька видів податків, до складу яких входять непрямі (індивідуальні та універсальні акцизи), податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Ці податки, як правило, мають яскраву фіскальну цілеспрямованість.
Також має бути досить значною кількість податків, що покликані виконувати регулюючу функцію. Неможливо за допомогою одного податку вплинути на всі сторони господарської діяльності і сфери суспільно-економічного життя.
Але платника податків цікавить не стільки їх кількість (хоча й вона має велике значення), скільки сума, яку він сплачує з отримуваних доходів. Визначальною базою для неї, як і для податкової системи в цілому, є обсяг бюджетних видатків. Податки сьогодні фактично є вторинними відносно видатків. Аксіомою фінансової науки є збалансування доходів бюджету з обсягом видатків. Недаремно визначальні наукові праці розглядають спочатку державні видатки, а вже потім переходять до характеристики податків (У. Петті "Трактат про податки та збори", І.М.Кулішер "Очерки фінансової науки", А.Сміт "Дослідження про природу та причини багатства народів"). Однак слід підкреслити, що це не стосується процесу планування бюджету, при якому держава, навпаки повинна виходити в обсягах своїх видатків із суми наявних доходів. Якщо ж більш-менш доходи відповідають видаткам держави, то система податків, що їх надає, повинна включати не довільну кількість елементів. Їх кількість і система взаємозв'язків між ними має відповідати загальним принципам, виконання яких дозволить більш справедливо і повно задовольнити інтереси і держави, і, що має найбільше значення, — її підлеглих. Перше без другого неможливе. Саме тому А.Сміт при розгляді принципів оподаткування проголосив примат інтересів платника. Саме тому ці принципи послідовники назвали "болем про права платника".
Сформульовані чотири принципи оподаткування А.Сміт називає законами, яким повинен відповідати кожен податок:
"Піддані будь-якої держави зобов'язані брати участь у підтримці уряду, кожен у міру власних своїх коштів, тобто в розмірах доходів, отримуваних ним під покровом держави... Дотримання цього закону чи його недотримання складає те, що називають рівномірним чи нерівномірним розподілом податку"
.
"Данина чи частина податку, що платиться кожним підданим, повинна бути визначена, а не довільна. Час її сплати, спосіб стягнення та розмір внеску повинні бути точно і суворо визначені як для осіб, що платять подат-
м 2
ки, так і для всього суспільства"
.
"Кожен податок має стягуватись в такий час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника"
.
"Податок повинен стягуватись таким чином, щоб він забирав з народу якомога менше грошей поверх того, що потрапляє в державне казначейство, і в той же час, щоб зібрані гроші залишались якомога менше часу в руках збирачів"
.
Ці принципи не є чистою теорією — їх дотримання при формуванні податкової системи та податкової політики є нагальною необхідністю, і особливо у сучасних умовах.
Необхідність залежності податків від платоспроможності платника продиктована реаліями сьогодення. Надвисокий рівень податків призводить до згортання виробництва, а існування податкових привілеїв для окремих платників у наш час неминуче призведе до вибуху суспільного невдоволення.
Не підлягає сумніву і необхідність визначеності податку (особливо завчасної). А.Сміт з цього приводу пише, що найменша невизначеність у справлянні податку спричинює більше зло, ніж найзначніша нерівність. Адже завдяки невизначеності платники стають залежними від збирачів, які, використовуючи своє становище, можуть вимагати деякі "подарунки". В цьому одна з причин корупції державного фінансового апарату. Проте головне зло полягає не в ній, а в тому, що породжується спокуса платника завдяки корумпованості державного апарату ухилитись взагалі від сплати більшої частини податку. В результаті можливість виконання податками фіскальної функції у повному обсязі підривається. А не отримавши частину очікуваних доходів, держава, задля їх компенсації, змушена піти на підвищення діючих податків або на введення нових, додаткових. Підвищення податкового тягаря неминуче вдаряє по фінансовому становищу платника. Його підрив є підривом фінансової бази держави.
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 69