На підставі переліку пільг можна зробити висновок про те, що порівняно з раніше діючим порядком оподат
кування доданої вартості склад пільг зазнав суттєвих змін. Частину з них відмінено взагалі, по частині звільнення замінено на використання нульової ставки. Водночас з тим з'явився ряд нових пільг, які раніше не застосовувались.
Новий порядок оподаткування відрізняється від попереднього також тим, що передбачає реєстрацію платників податку, використання податкових накладних і ведення податкового обліку придбань та продажу товарів. На наш погляд, це є дієвим заходом щодо посилення контролю за ухиленням від оподаткування.
Цікаво було б порівняти основні положення оподаткування доданої вартості, прийняті в Україні, із зарубіжним досвідом. Податок на додану вартість використовується практично у всіх країнах Європи та деяких країнах Азії. Але відносно розвинутих країн, або країн, що наблизились до них за рівнем розвитку, можна сказати, що там оподаткування доданої вартості ліберальніше, аніж в Україні. Менш відчутним є тиск на платника, натомість більш суттєвим є регулюючий вплив. Розглянемо для прикладу Сполучене Королівство Великобританію. Базою оподаткування ПДВ тут також є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг). Її також визначають як різницю між сумами виручки та вартістю закупок у постачальників. Але суттєва різниця проглядається вже у рівні ставки — у Великобританії вона складає 17,5%, а це вже означає значно менший тиск на платника. Стосовно регулюючого впливу, то у Великобританії, на відміну від України, наприклад, звільнені від оподаткування продовольчі товари та транспортні послуги. Звільнення продовольчих товарів означає значне розширення сукупного попиту за рахунок сімей із середнім та малим статком, а значить, і розширення сукупного національного виробництва. Звільнення ж транспортних послуг стимулює розвиток інфраструктури виробництва, що скорочує терміни обороту обігових коштів підприємств та слугує скорішому розширенню відтворення.
У Франції діють чотири ставки ПДВ — основна 18,6%, підвищена 22% (застосовується до оборотів з реалізації автомобілів, кіно-фототоварів, алкогольних виробів, тютюнових виробів, парфумів, хутра та інших предметів розкоші. До недавнього часу підвищена ставка була встановлена в розмірі 33,33%), знижені ставки — 7% (застосовується щодо реалізації товарів культурного вжитку) та 5,5% (щодо товарів першої необхідності — продуктів харчування, окрім шоколаду та алкогольних напоїв, продукції сільського господарства, медикаментів, житла, транспорту, туристичних та готельних послуг, вантажних та пасажирських перевезень, обідів для працівників підприємств). Якщо платник податку отримує доходи від здачі в оренду приміщень для економічної діяльності, від фінансової та банківської справи, літературної, артистичної та спортивної діяльності, муніципального господарства, він може обирати: платити ПДВ чи прибутковий податок. Така градація ставок та існування "механізму вибору" свідчить про досить потужний регулюючий механізм.
У Німеччині загальна ставка ПДВ — 15%. Діє також зменшена ставка — 7% щодо оборотів з реалізації продовольчих товарів та книжково-журнальної продукції. Але відносно продовольчих товарів ця ставка не поширюється на обороти кафе і ресторанів. Особливістю німецького регулюючого механізму є те, що підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тисяч марок, а в поточному році не перевищать 100 тисяч марок, звільняються від сплати податку на додану вартість. При цьому вони й не мають права на відшкодування ПДВ, сплаченого постачальникам. Такі підприємці платять лише прибутковий податок, але мають право відмовитися від цього особливого режиму і вести податкові розрахунки у звичайному порядку. Якщо ж підприємець отримує в календарному році доход, що не перевищує 60 тисяч марок, то він має право внести до бюджету лише 80% розрахованої суми ПДВ (регресивне оподатку
» следующая страница »
1 ... 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22 ... 69