Рис. 1.2. Результати соціологічного опитування про оцінку соціально-економічної ситуації в Україні у 2001 р.
Отже, можна зробити висновок, що переважна більшість населення України ще на початку 2000-х років усвідомила, що перехідний процес затягнувся і його наслідки не дали очікуваних результатів. Ситуація не покращилася і нині, незважаючи на зміну політичних еліт у 2004-2006 роках і декларування нових пріоритетів.
Очевидно, що труднощі перехідного періоду потребують теоретичного осмислення його сутності, в тому числі з’ясування типу економічної системи, до якої слід прагнути у ході перебудови економічних відносин в Україні.
У науковій літературі можна зустріти різноманітні визначення економічних систем, які мали, мають чи можуть мати місце на різних етапах трансформації.
Стару радянську економіку, яка була вихідним об’ єктом перетворень, найчастіше називають командно-адміністративною, плановою, соціалістичною, централізованою, одержавленою, бюрократично-елітарною, державно-номенклатурною тощо. Наводяться і більш розгорнуті її характеристики. Так, С. Мочерний відзначає: “.в економічній системі СРСР ... поєднувалися елементи одержав- леного бюрократично-елітарного соціалізму, капіталізму (однією з ознак якого було існування нелегальної економіки як складової тіньової економіки), феодалізму, рабовласницького та справді соціалістичного устрою. Оскільки в цій мозаїці - своєрідному поєднанні елементів різних економічних систем переважала власність бюрократично-номенклатурної еліти, таку систему найлогічніше називати “державно-номенклатурним соціалізмом” [12, с. 333-334].
Врахування початкових умов трансформації, які багато в чому визначені радянською економічною системою, є дуже важливим і сьогодні, оскільки вибір, який належить здійснити нашій країні, хотіли б ми того чи ні, “. об’ єктивно знаходиться в діапазоні тих історичних можливостей, які напрацьовані типом організації попереднього суспільства” [8, с. 33].
Коли характеризують українську економіку перехідного періоду, то, як правило, відзначають її нестабільність, незбалансованість, погану керованість, а також низький рівень соціального захисту, розшарування населення за рівнем доходів, значну питому вагу тіньового сектора, корумпованість у системі управління, нерозвиненість конкурентного середовища, ринкової інфраструктури тощо. Зустрічаються і узагальнюючі, зазвичай, негативні оцінки, як наприклад - кримінально-тіньовий капіталізм, або економіка державного корупціонізму і кри- міналізму [2]. Слід звернути увагу і на те, що українська економіка має тенденцію до перетворення із перехідної у стаціонарно-перехідну, тобто таку, де “перехідний інституційний режим набуває здатності до стійкого самовідтворення” [7, с. 145]. Існує реальна загроза того, що вона надовго застрягне на півдорозі, оскільки нечисленні групи з особливими інтересами, які зуміли використати невизначеність та інституційну недосконалість перехідного періоду для власного збагачення, і яких така ситуація продовжує влаштовувати, встигли зосередити у своїх руках достатньо економічних, політичних та адміністративних ресурсів, щоб заблокувати будь-які невигідні для них зміни.
Як уже зазначалося, врахування особливостей поточного стану економіки є вкрай важливим, з огляду на необхідність періодичної корекції, чи навіть перегляду змісту і завдань перехідного процесу. Очевидно, що сьогодні зміст трансформації має визначатися не завданнями переходу до ефективних, цивілізованих форм господарювання від економіки радянського типу, а завданнями переходу до цих же форм, але уже від економіки, що набула ознак стаціонарно-перехідної.
Охарактеризуємо тепер економічну систему, побудова якої мала б завершити перехідний період в Україні. Є багато точок зору на те, якою вона може бути. Як правило, у якості цільової вказується модель ринкової, змішаної, со- ціально-орієнтованої, постіндустріальної економіки тощо. Останнім часом науковцями, політиками та державними посадовцями все частіше проголошується необхідність побудови в Україні державно-регульованої, соціально-орієнтованої ринкової економіки. Однак, сутність державного регулювання, соціальної орієнтації і ринку багато з них розуміють по різному. Слід відзначити, що практично всі визначення, які наводилися вище, мають два суттєві недоліки. По-перше, вони зосереджують увагу лише на одній або декількох із численних ознак економічної системи; по-друге, у них, як правило, називаються лише крайні прояви цих ознак.
» следующая страница »
1 ... 3 4 5 6 7 89 10 11 12 13 ... 241