Концепції інституціональної економічної теорії в управлінні розвитком соц-екон. систем

Ключовою характеристикою економічної системи, що має з’ явитися в ре­зультаті трансформації, є статус і співвідношення у ній різних форм власності. Поширена думка, що у майбутньому домінуючою має стати приватна власність. Саме заради цього у перехідний період і здійснювалася широкомасштабна при­ватизація. На користь приватної власності наводиться багато досить обґрунто­ваних аргументів. Її переваги вбачають насамперед у тому, що забезпечення і захист

Приватна власність                         Колективна власність

Приватний капіталізм	Соціалістична “ринкова” економіка
Капіталістична “планова” економіка	Соціалістична планова економіка

Рис. 1.3. Різноманітні економічні системи [21, с. 88]

Ринкова

економіка

Планова

економіка

прав приватного власника є найпростішим з юридичної точки зору і найменш витратними з економічної. Приватна власність стимулює економічну активність, створює зацікавленість у досягненні максимальних результатів. Теоретично до­ведено, що за інших рівних умов, найвища економічна ефективність досягається тоді, коли особи, які приймають управлінські рішення, повністю відповідають як за позитивні, так і за негативні їх наслідки. Ідеальну реалізацію такої схеми забезпечує тільки приватна власність. Приватна власність дозволяє одній особі суміщати функції власника і менеджера, що знімає проблему контролю за управ­ляючими. Однак переваги приватної власності не слід абсолютизувати. У реальній економічній дійсності існує багато факторів, які можуть звести їх нанівець. Є численні приклади, коли інші форми власності не тільки успішно конкурують з приватною, й за певних умов виявляються ефективнішими. При наявності підпри­ємств не тільки приватної, а й державної, комунальної, колективної форм влас­ності краще вирішуються проблеми забезпечення населення суспільними благами, товарами для соціально незахищених верств населення, охорони довкілля, роз­витку господарської інфраструктури, освіти, науки, культури, охорони здоров’ я тощо.

Відомий теоретик сучасного менеджменту П. Друкер звертає увагу на те, що у західних країнах в результаті виникнення численного і багатого класу працівників розумової праці і збільшення тривалості життя розвинулися і еко­номічно зміцніли такі структури як пенсійні фонди і фонди взаємного страху­вання. “Сьогодні саме вони стали законними “володарями” ключового виду власності - корпорацій, що знаходяться у суспільному володінні” [6, с. 88] Так, у США “установи, що представляють майбутніх пенсіонерів, володіють ... 40 % всіх американських зареєстрованих корпорацій і більш ніж 60 % великих корпорацій” [6, с. 89]. Подібна ситуація і в інших розвинених країнах.

Як бачимо, по мірі економічного і соціального розвитку, проявляється тенденція до реального і формального усуспільнення власності на засоби ви-

робництва та інші ресурси. Але це усуспільнення є природнім і еволюційним, на відміну від того, яке було здійснене у Радянському Союзі та інших соціалістичних країнах. В одному випадку воно підкорялося логіці політичних революційних змін і не супроводжувалося створенням інституційних систем, які б забезпечували реальну реалізацію прав кожного співвласника і без яких формально загально­народна суспільна власність перетворювалась у фактичну власність державного і партійного бюрократичного апарату. У іншому ж - наявні відносно досконалі інституційні (насамперед правові) системи ці права забезпечують, що і обумовлює досить ефективне функціонування суспільних і колективних форм власності нарівні з приватними. Світовий досвід показує, що ефективність усіх форм влас­ності, а особливо суспільних та колективних, знаходиться у прямій залежності від досконалості юридичного врегулювання відносин власності, від того, наскільки чітко держава здатна специфікувати і наскільки надійно захистити права та ін­тереси кожного власника і співвласника.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 6 7 8 9 10 1112 13 14 15 16  ... 241