Як справедливо зазначав лауреат Нобелівської премії Д. Норт, “навряд чи хто заперечуватиме, що інституції впливають на функціонування економік”. Характеризуючи інституції як “правила гри в суспільстві, або, точніше, придумані людьми обмеження, які спрямовують людську взаємодію у певне річище, ... структурують стимули в процесі людського обміну - політичного, соціального чи економічного”, він підкреслював, що врахування їх впливу на людську поведінку особливо важливо при здійсненні трансформаційних змін, у ході яких правила гри змінюються. Нові правила, подані у вигляді законів та нормативних актів, часто не сприймаються членами соціуму, оскільки суперечать сформованим раніше стереотипам мислення і усталеним практикам поведінки. Внаслідок цього стають неефективними ті інструменти й методи управління соціально-економічними системами (як на макро-, так і на мікрорівні), які забезпечували досягнення бажаних результатів у попередніх умовах.
Багато російських і українських економістів звертають увагу на те, що формування ефективної моделі управління, яка б забезпечувала економічне зростання країн перехідної економіки має відбуватися з врахуванням особливостей інституційного середовища, сформованого у процесі історичного розвитку національних економік. У їхніх дослідженнях вивчаються проблеми, пов’язані з
впливом інституцій на загальний економічний розвиток (В. Вольчик, Р. Капелюш- ников, Р. Нуреєв, А. Олейник, А. Шаститко, С. Архієреєв, В. Дементьєв, І. Булєєв, А. Гриценко, С. Кірдіна, В. Тамбовцев, Л. Таміліна, Р. Пустовійт та ін.), а також на функціонування окремих суб’єктів господарювання, в тому числі через дослідження сутності економічних відносин всередині них (М. Білоусенко, Г. Назарова, Е. Чер- нявська, А. Черпак, З. Шершньова, Н. Юргель та ін.).
Водночас залежність між домінуючою у суспільстві парадигмою управління і динамікою економічного розвитку вивчена недостатньо. Теорії і концепції управління розглядаються здебільшого поза зв’язком із іншими соціально-економічними інститутами. Між тим, такі дослідження представляють не лише теоретичний, а й практичний інтерес, оскільки на їх основі можуть бути сформульовані рекомендації для вдосконалення інструментів і методів управління окремими суб’єктами господарювання, від результативності й ефективності яких залежить і загальне економічне зростання.
У монографії зроблена спроба показати можливості вирішення деяких проблем управління соціально-економічними системами (на макро- і мікрорівні) на основі теоретико-методологічного апарату інституціоналізму. Перша частина монографії присвячена обґрунтуванню цілей інституційної трансформації в економіці України в контексті загального реформування соціально-економічної системи. У ній здійснено порівняльний аналіз різних моделей економічних систем, які за тих чи інших умов могли б бути обрані на роль цільових. Виходячи із обґрунтованих параметрів, досягнення яких могло б стати метою реформування української економіки, сформульовані відповідні їм цілі і напрямки трансформації інституцій. Здійснено порівняльний аналіз аксіоматики і методології неокласичної, кейнсіанської та інституціональної економічних теорій. Зроблено висновки щодо сфер та можливостей їх використання у процесах економічних та інституційних реформ. Обґрунтована необхідність застосування у ході трансформації економік перехідного типу методів і підходів, розроблених у межах інституціональних теоретичних концепцій, зокрема: теорії прав власності, теорії трансакційних витрат, теорії фірми, теорії суспільного вибору, теорії позалегальної економіки та інших. Сформульовані конкретні пропозиції до удосконалення теоретичної та методологічної бази інституційної трансформації економіки України у перехідний період.
» следующая страница »
1 2 3 45 6 7 8 9 10 11 12 ... 241