Порівняння виявили, що мігранти заробляють у середньому удвічі-вчетверо менше за корінне населення. Переважно в найбільш розвинених країнах світу (ЄС-15, США, Канаді) доходи українців утричі-вчетверо менші за середньомісячні зарплати найманих працівників. У Східній Європі доходи українських мігрантів лише у 1,52,0 рази менші, ніж у місцевих найманих працівників, у Польщі українці в середньому заробляють у 1,5-2,5 раза менше, ніж місцеві працівники.
О.Кривульченко зазначає, що в Італії з загальної кількості українських мігрантів 70-80% становлять жінки, які доглядають за пенсіонерами та малими дітьми, працюють домогосподарками. На таких роботах заробітна плата становить 500800 дол. США на півдні і 800-1200 дол. на півночі Італії, зазвичай, житло і харчування надаються безкоштовно. У промисловості (здебільшого чоловіки) та сфері послуг (переважно жінки) заробітна плата коливається від 700 до 1300 дол. США на місяць. Витрати на проживання залежно від регіону досягають 100-200 дол. на місяць. У сільському господарстві заробітна плата становить 500-900 дол. США на місяць і залежить від сезону та регіону [23, с. 3-6]. Н.Карпачова також підтверджує, що такі зарплати є значно нижчими, ніж в італійців. Наприклад, якщо український мігрант на будівництві заробляє близько 520 дол. США, то італієць за таку ж роботу отримує не менше як 2000 дол. США [24].
Подібна ситуація спостерігається і в Іспанії. Як зазначає І.Винниченко, середній заробіток українця, який працює в Іспанії, становить 700 євро на місяць. Най
менше заробляють в іспанських сім' ях - до 500 євро, максимально (до 1200 євро) - на сільськогосподарських роботах, у сфері обслуговування і на будівництві [25, с. 8-10]. А в Португалії українці працюють на тих самих роботах, що й португальці, однак дохід мігрантів утроє-вчетверо менший. Звичайно, значно більші заробітки в мігрантів у країнах північної Європи. За підрахунками О.Кокшарова, середній заробіток мігрантів у Великій Британії становить 7,9-10,5 дол. за годину, що трохи вище від британської мінімальної зарплати (7,9 дол./год.), тобто, працюючи десять годин на добу, за місяць можна отримати понад 2000 дол. США [26].
На основі вказаного вище, українські трудові мігранти зазнають серйозних утисків і нерівності в оплаті праці, що дає підстави стверджувати про недостатньо ефективну систему набуття європейського досвіду соціалізації. Але, з одного боку, реальність мотивує трудових мігрантів до підвищення своєї кваліфікації або, принаймні, до підвищення кваліфікації своїх дітей, оскільки значна частина доходів трудових мігрантів, які масово зайняті малокваліфікованою роботою, йде на оплату навчання дітей у вищих навчальних закладах. З іншого боку, набувається досвід боротьби за захист своїх інтересів та індивідуальної відповідальності за свої рішення і самоорганізацію діяльності, як це прийнято в країнах, які є реципієнтами для трудових мігрантів.
І, зрештою, ще одна важлива складова наслідків трудової міграції - соціально-економічна. Трудова міграція є фактором формування і розвитку ринку праці. Населення, яке набуло досвіду масового неорганізованого працевлаштування, є першоосновою функціонування повноцінного ринку праці в Україні. До нього має пристосовуватися національний бізнес, і українська держава має відрегулювати елементи ринку праці, в тому числі і в міжнародному відношенні, що сприятиме формуванню соціально значущих форм взаємодії населення України та ЄС.
Роблячи висновок із усього сказаного вище, можна стверджувати, що розвиток соціально значущих форм взаємодії населення України і ЄС та підвищення ролі інститутів соціалізації відбуватиметься найбільш успішно, якщо зміцніє валютний союз країн ЄС. Це забезпечить йому у майбутньому, хоча й не гарантовану, стабільність, на базі спільної бюджетної та фіскальної політики, що теж мають певний соціальний вимір. А це означає, що для умов економічної стабільності на майбутнє необхідна політична цілісність Євросоюзу, що має наближати його до формування все більших ознак єдиної країни з єдиною конституцією, з єдиним центральним урядом, з єдиним центральним банком тощо. Це означає поступове наближення до дедалі більшої федералізації ЄС. Але чи можливо це сьогодні? Найімовірніше - ні, оскільки тоді менш розвинені країни (регіони) потребуватимуть узаконення дотацій від більш розвинених, які стають регіональними формуваннями нового федеративного формування. На це не буде згоди за жодних умов - ні сьогодні, ні завтра. Крім того, для такого кроку немає підстав, якщо виходити з оцінки діяльності соціально значущих форм взаємодії населення країн ЄС, які почали "тріщати по швах".
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15