РОЗДІЛ 4 Боротьба СРСР за свої інтереси - передумова виникнення «холодноївійни»
Наприкінці війни та у перші повоєнні роки СРСР, не дивлячись на певні розбіжності в партійному керівництві щодо ставлення до союзників, досить імперативно боровся за свої інтереси, за свою «правду», не звертаючи уваги на своїх західних партнерів.
Політика СРСР в країнах Східної Європи
Коли в Тегерані Черчілль переконався, що перетнути Червоній Армії шлях в Європу засобами відкриття другого фронту на Балканах не вдасться, то в жовтні 1944 р. він і британський міністр закордонних справ Антоні Іден прибули до Москви і 9 жовтня домовлялись із Сталіним і Молотовим про розподіл сфер впливу в Європі після війни
. І хоча надалі Трумен відкинув ідею узгоджених з СРСР «сфер впливу», Сталін бачив, що західні союзники змушені змиритись із домінуванням СРСР у визволених ним країнах Східної Європи. Коли після Ялтинської конференції Рузвельт і Черчілль 1 квітня 1945 р. спрямували Сталіну телеграму з протестом проти того, що СРСР порушує Декларацію про звільнену Європу, Сталін у відповідь 7 квітня спокійнісінько спростував всі їх обвинувачення і робив свою справу так, як вважав за потрібне. В країнах Східної та Південно-Східної Європи, а також в радянській зоні окупації Німеччини швидко і безцеремонно здійснювалась суцільна соціалізація.
В Польщі, долею якої особливо опікувався Черчілль
, передбачені вільні вибори не були проведені. Представники лондонського емігрантського уряду отримали в люблінському комуністичному уряді лише другорядні портфелі. А в січні 1947 р. «коаліційний уряд» був відправлений у відставку. Президентом Польщі став лідер Польської об’єднаної робітничої партії (ПОРП) Болеслав Берут, в країні запанував соціалістичний лад. Польща перетворилась на сателіта СРСР.
В Румунії король Міхай за вимогою заступника міністра закордонних справ СРСР А. Вишинського, який прибув в Бухарест, 29 листопада 1946 р., призначив головою уряду лідера компартії Румунії Петру Гроза. А 30 грудня 1947 р. король Міхай змушений був зректися престолу. Румунія була проголошена Народною республікою, тобто стала соціалістичною державою.
В Болгарії, де 9 вересня 1944 р. відбулось антифашистське збройне повстання, до влади прийшов антифашистський Народний фронт. Наявність в країні радянських військ сприяла швидкому придушенню сталінськими методами антикомуністичної опозиції всередині Народного фронту. Герої Опору Нікола Петков та Любомір Лулчев були піддані суду та розстріляні. Керівник Болгарської компартії Георгій Димитров, повернувшись в Болгарію з Москви, де він просидів всю війну, провів референдум, за яким було ліквідовано монархію і 15 вересня 1946 р. Болгарію було проголошено Народною республікою. А 22 вересня того ж року Димитров очолив комуністичний уряд, який повністю підкорявся Москві.
В Угорщині, яка наприкінці війни була останнім і найвпертішим сателітом гітлерівської Німеччини, на звільненій радянськими військами території, в місті Дебрецен 22 грудня 1944 р. було створено Тимчасовий уряд, який складався з антифашистських політиків, але не був комуністичним. Вибори до парламенту, проведені в серпні 1947 р., завершись поразкою опозиційної до комуністів партії дрібних селянських господарів. Комуністи здобули (не без підтримки з боку радянської військової адміністрації) найбільше голосів (проте всього 22%), що й стало підставою для зайняття ними ключових постів в уряді. Вони швидко витіснили з уряду некомуністів (знову ж таки не без допомоги з радянського боку) і Угорщина перетворилась на радянського сателіта.
В Югославії та Албанії, де під час війни керівники компартії Иосиф Броз Тіто та Енвер Ходжа були визнаними керівниками Руху Опору, національними героями, керівне становище комуністів в державному апараті стало природним. Проте Тіто дотримувався самостійної політики і Югославія слухняним сателітом Сталіна не стала.
» следующая страница »
1 ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25 ... 187