Методологія та організація наукових досліджень

Суть і види науково-технічної інформації

Інформація є дорожчою від грошей. Рівень розвитку науки значною мірою визначається характером, достовірністю, цільо­вим призначенням інформації, яка одержана в результаті пізнан­ня. Інформація є теоретичним і експериментальним підґрунтям для досягнення мети наукових досліджень і вирішення поставле­них завдань. Вона є доказом обґрунтованості наукових положень, їх достовірності і новизни. Існує думка, що вирішення науково- технічних проблем на 90% залежить від інформації і тільки на 10% — від інтуїції. Інформація — це певні відомості про об’єкти, явища навколишнього середовища, їх параметри, якість і стан. Інформація створюється в результаті діяльності наукових колек­тивів, окремих вчених і фіксується в системі точних понять, твер­джень, теорії, гіпотез. Інформація є загальнонауковим поняттям, яке включає не тільки відомості, а й збір, збереження та перероб­ку. Отримання, поширення й використання інформації мають суттєвий вплив на розвиток науки.

Наукова інформація поширюється в часі і просторі за пев­ними каналами, засобами і методами.

Залежно від нагромадження, використання, призначення і сприйняття наукова інформація класифікується на:

технічна інформація — характеризує фізичні процеси в різних об’єктах при створенні продукції із вихідних компонентів;

економічна інформація—це відомості про економічний роз­виток суспільства і його ефективність;

соціальна інформація — відомості про людину, колектив і суспільство в цілому, як об’єкт дослідження.

Таким чином, науково-технічна інформація — це сукупність повних, точних відомостей про розвиток природи, суспільства і людини, зафіксованих у науковому документі.

Науковий документ є структурною одиницею інформацій­них ресурсів.

У повсякденній діяльності під документом розуміють будь- який папір, що має юридичну силу, щось засвідчує, надає якісь права чи обов’язки. Документ у науці — це матеріальний об’єкт з інформацією про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людей, яка закріплена створеним людиною способом передачі та зберігання у часі і просторі.

Класифікація документів відбувається на основі багатьох кри­теріїв. За способом фіксації інформації документи поділяються:

•   письмові (матеріали архівів, преси, довідники, художня література, особисті документи — тобто ті, в яких інформація ви­кладена у формі буквеного тексту);

•   статистичні (маються на увазі ті документи, в яких форма подачі інформації в основному цифрова);

•   іконографічні (всі образотворчідокументи, як статичні — скульптури, будинки, орнаменти, картини, фотографії, так і ди­намічні — кіно-, теле-, відеоматеріали);

•   фонетичні (мовні матеріали, розмови, пісні, казки тощо в їх озвученому вигляді — платівки, магнітофонні записи);

•    документи, які передають інформацію у закодованому вигляді за допомогою електронної техніки. Форма документа знач­ною мірою визначає спосіб його аналізу.

Залежно від статусу джерела розрізняють документи: офіційні та неофіційні.

Крім цього, документи поділяються на:

первинні — в яких містяться результати наукових дослід­жень і розробок, нові наукові дані, ідеї, факти. На основі цих до­кументів формується первинна інформація;

вторинні — де містяться аналітико-синтетичні і логічні ма­теріали, які вже оброблені на основі первинних документів.

Такий поділ є умовним. Важливими джерелами первинної інформації є книги, монографії, брошури, посібники і періодичні видання.

Книга — це досить об’ємне неперіодичне видання, в якому сконцентровані нагромаджені людством знання і досвід з певної галузі науки.

Брошура—це невеликого обсягу праця з оперативною інфор­мацією.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 100 101 102 103 104 105106 107 108 109 110  ... 138