Методи прийняття управлінських рішень

•  ризик законодавчих змін — це можливість втрат засобів як наслідок змін законодавства;

•  ризик ліквідності — це можливі втрати через падіння цінності при продажу цінного папера;

•  ринковий ризик — це ризик втрати доходу в результаті загально­го падіння вартості цінних паперів на ринку;

•   кредитний ризик — з’являється через емітента (випускника боргових цінних паперів), не здатного виплачувати прийнятий відсоток по них або загальний розмір боргу;

•   інфляційний ризик — це потенційні втрати доходу внаслідок ви­переджуючого росту інфляції;

•   процентний ризик — це потенційні втрати інвесторів через зміни процентних ставок на ринку (ринковий позов);

•   відзивний ризик — це втрата купівельного доходу в результаті дострокового відкликання емітентом цінного папера;

•   політичний ризик — виникає через зміни політики держави або погіршення її економічного стану;

•   галузевий ризик — це наслідок ослаблення економіки галузі;

•  ризик підприємства — це втрата доходів як результат погіршен­ня економічного стану підприємства.

У залежності від ймовірності втрат і впливу на фінансове стано­вище підприємства розрізняють такі рівні ризиків: найбільш ймовірні (НВ), допустимі, критичні, катастрофічні. Допустимий ризик спричиняє втрату прибутку; критичний — виторгу (повної вартості проданого товару); катастрофічний ризик приводить до загибелі підприємства через втрату майна та банкрутство.

З метою виключення можливості провалу або попередження значного збитку при прийнятті рішень необхідно аналізувати ризик і визначати його наслідки. Призначення аналізу ризику — дати керівникам і потенційним партнерам необхідні дані про доціль­ність участі в проекті та передбачити заходи для захисту від можли­вих фінансових втрат. При аналізі ризику використовуються прин­ципи, запропоновані американським експертом Б. Берммером:

— втрати від ризику не залежні одні від одних;

— втрата по одному напрямку з «портфеля ризиків» не обов’яз­ково збільшує ймовірність втрати по іншому;

— максимально можливий збиток не повинний перевищувати фінансових можливостей учасника.

Ризики підрозділяються на два типи — динамічний і статичний. Динамічний — це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу (унаслідок прийняття управлінських рішень) або ринко­вих, політичних умов, що можуть привести як до втрат, так і до до­даткових доходів. Статичний — це ризик втрат реальних активів через нанесення збитку власності, а також втрат доходу через не­дієздатність організації. Цей ризик приводить тільки до втрат.

За технологією проведення розрізняють два взаємодоповнюючих види аналізу ризиків: якісний і кількісний. Якісний аналіз може бути порівняно простим, а його головна задача — визначити фактори ризику, етапи і роботи, при виконанні яких він виникає. Кількісний аналіз означає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і проекту в цілому.

Усі фактори, що так чи інакше впливають на ризик, можна умовно розділити на дві груп: об’єктивні і суб’єктивні. До суб’єктивних відносяться фактори, що характеризують безпосередньо дану фірму. Це виробничий потенціал, технічне оснащення, організація праці, її продуктивність, рівні спеціалізації, техніки безпеки і т. ін. Об’єктивні фактори не залежать від діяльності підприємства (інфляція, конкуренція, політичні й економічні кризи).

При кількісному аналізі ризику можуть використовуватись різні методи. Найбільш розповсюдженими серед них є: статистичний, аналітичний, метод експертних оцінок, аналіз доцільності витрат, ви­користання аналогів. Широко застосовуються при цьому різні фор­мули, графіки, таблиці.

У практиці прийняття ризикованих рішень дотримуються шка­ли припустимого ризику, що відбиває вид ризику і величину зв’яза­них з ним втрат:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 61 62 63 64 65 6667 68 69 70 71  ... 112