Методи прийняття управлінських рішень

Досить важливий аналіз інформаційної структури рішень, прий­нятих в екстремальних ситуаціях. Таким ситуаціям властиво раптова поява гострих проблем, що вимагають негайних рішень. Вони мо­жуть складатися в результаті аварій на виробництві, природних ка- таклізмів, кардинальних змін в економічному, політичному житті, у воєнній обстановці. Основними ознаками рішень, прийнятих у подібних ситуаціях, є висока початкова невизначеність, крайня обмеженість часу та ціна ризику при виборі кращої альтернативи. Характер екстремальності може бути різний, що визначає й особ­ливості прийнятих рішень. Екстремальні ситуації поділяються на три класи:

I  клас — число можливих варіантів розвитку подій незначне, то­му є можливість їхнього передбачення, а, отже, і підготовки до вирішення виникаючих проблем;

II   клас — число можливих варіантів розвитку подій велике, що виключає попередню підготовку до вирішення конкретних проблем;

III   клас — непрогнозовані ситуації.

Проблеми екстремальних ситуацій першого класу вирішують­ся методами ситуаційного керування. Для цього розробляються спеціальні стандарти рішень по виходу з екстремальної ситуації. Ідентифікація приналежності ситуацій до того або іншого стан­дарту встановлюється по визначених ознаках у виді значень кри­тичних параметрів або інших показників. Складання стандарт­ної класифікації ситуацій і вибір критичних класифікаційних ознак утруднює широке практичне використання ситуаційного управління.

Ситуації другого класу характерні для соціально-економічних систем. Однак передбачити стандартні рішення для них неможли­во, оскільки варіанти дій і умови, характерні для екстремальних си­туацій у цій сфері діяльності, численні. Успіх вирішення проблем багато в чому визначається діями ЛПР, що залежать від його мо­рально-психологічних і організаційно-професійних якостей. Не­маловажне значення для прийняття рішень, адекватних сформо­ваній ситуації, має спеціальна попередня підготовка персоналу, що враховує тимчасовий цейтнот і психологічне перевантаження.

Ситуації третього класу — це крайній прояв ситуації другого класу. Вихід з неї цілком визначається діями ЛПР, їхніми інтуїтив­ними рішеннями.

Отже, умови невизначеності та ризику при прийнятті рішень харак­теризуються відсутністю достатньої кількості інформації для доцільної організації дій. Якість процесу розробки рішень залежить від повноти обліку усіх факторів, що мають вплив на наслідки прийнятих рішень. Невизначеність може бути усунута цілком або частково двома шляхами: поглибленим вивченням наявної інформації або придбанням відсутньої інформації.

6.1.    Ризики та заходи по їх зменшенню

Природа ризику в ринковій економіці обумовлена наступними факторами [12]:

—обмеженою сферою державного регулювання господарської діяльності;

—посиленням ролі випадкових факторів у взаємодії підприєм­ства з зовнішнім середовищем;

—приватною власністю підприємця, її володінням, користуван­ням, розпорядженням;

—конкурентною боротьбою товаровиробників і інших госпо­дарських суб’єктів;

—всеосяжним характером ризику, що поширюється на сфери громадського життя. Він має місце на етапах виробництва, продажу, закупівлі, менеджменту тощо.

У самому широкому змісті ризик — це небезпека виникнення збитку. Обсяг цього поняття включає сфери діяльності з виробни­цтва продукції, товарів, надання послуг, виконання соціально-еко­номічних і науково-технічних проектів, товарно-грошових і фінан­сових операціях. Ризикуючи підприємець (менеджер) розраховує на одержання виграшу (прибутку, доходу). Витрачаючи певні кош­ти прагне одержати вигоду, що перекриває понесені витрати. Отже, предметом ризику є втрати ресурсів: матеріальних, трудо­вих, фінансових, інформаційних, інтелектуальних або недоотри- мані доходи (нижче очікуваних). Іншими словами, якщо ризик не виправдався, ЛПР може в гіршому випадку понести втрати витра­чених засобів (понад заплановані) або недоодержати суму очіку­ваних доходів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69  ... 112