Методи прийняття управлінських рішень

•   інформаційна, викликана нехваткою інформації або її неточ­ністю з технічних, соціальних та інших причин;

•   вартісна, через занадто дорогу або недоступну плату за визна­ченість;

•   професійна, як наслідок недостатнього професіоналізму ЛПР (не враховується, наприклад, необхідна кількість факторів, що впливають на проблему);

•   обмежувальна, викликана обмеженнями в ситуації прийняття рішень (наприклад, обмеження за часом й т. ін.);

•   зовнішнього середовища, пов’язана з її поводженням або ре­акцією конкурента на процес ухвалення рішення.

Розглянемо природу невизначеності детальніше. Для цього звернемося до інформаційної бази рішення, що складає його інформаційну структуру. Вона включає:

—цілі і задачі об’єкта керування;

—стан об’єкта (технічний, економічний та ін.);

—особливості розвитку об’єкта (закономірності, тенденції, ме­ханізм функціонування);

—прогноз зміни зовнішнього середовища;

—альтернативні стратегії функціонування підприємства;

—альтернативні варіанти рішення;

—наслідки реалізації альтернатив;

—критерії вибору кращої альтернативи.

Кожен елемент інформаційної структури характеризується кількісними або якісними параметрами. Невизначеність виявляє себе в умовах, коли параметри виявляються невідомими. Ступінь невідомості може бути різною. ЛПР може, наприклад, визначити інтервал можливих значень параметрів (С > А > В). Процедура роз­робки рішень у складних ситуаціях являє собою ітеративний (пов­торюваний) процес послідовного зменшення невизначеності зна­чень параметрів у прийнятому інтервалі. З введенням припустимих ймовірнісних значень параметрів ситуацію невизначеності, як від­значалося, зводять до умов ризику, що полегшує знаходження шуканого рішення.

Інформація за ступенем невизначеності, що міститься в ній, умов­но поділяється на три групи:

•   вихідна — заздалегідь накопичена;

•   оперативна — поточні зведення про стан об’єкта;

•   суб’єктивна — інформація, що не може бути отримана об’єк­тивними методами.

Невизначеність вихідної інформації характеризується її непов­нотою, недостовірністю, невідповідністю змістові рішення. Джере­лом цієї невизначеності можуть бути недоліки в організації статис­тичної й інформаційної служби, відсутність достатніх знань меха­нізмів функціонування підприємства та зовнішнього середовища, а також неможливість надійної оцінки значень окремих параметрів (наприклад людського фактора). Невизначеність цієї групи інфор­мації може бути вирішена шляхом здійснення ряду заходів орга­нізаційного й технологічного характеру (налагодження обліку даних, їхньої систематизації, заміни кваліфікованими працівниками й ін.).

Оперативна інформація надходить у процесі розробки та ре­алізації рішення як безпосередньо у виді зворотного зв’язку, так і в результаті генерування уже відомої інформації на основі її логіко-аналітичної переробки з використанням математичних ме­тодів і моделей. Інформація цієї групи відбиває стан об’єкта, тен­денції його розвитку, майбутні умови функціонування, стратегії діяльності, можливі альтернативи рішень і критерії їхнього вибо­ру. Вона формується за допомогою об’єктивних методів і нею виз­начається область можливих значень параметрів. Невизначеність цієї інформації залежить від величини заздалегідь накопиченої інформації про особливості та закономірності функціонування об’єкта і від надійності використовуваних методів вирішення не­визначеності.

Суб’єктивна інформація — це результат вольового акту ЛПР про вибір того або іншого значення конкретного параметра елементів інформаційної структури, заснованого на його індивідуальному досвіді, інтуїтивних судженнях, професіоналізмі. Невизначеність цієї групи інформації характеризується тим, що абсолютна визна­ченість пізнань про об’єкт або явище неможлива в силу обмежених можливостей наших знань, а також дефіциту часу для розробки рішень. Невизначеність цієї інформації вирішується суб’єктивним вибором параметрів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 58 59 60 61 62 6364 65 66 67 68  ... 112