Методи прийняття управлінських рішень

Некерованими змінними (у_і) вважаються чинники, на які ЛПР не може впливати. Це дії споживачів, постачальників, постанови державних органів тощо.

Оптимальне рішення по даній моделі визначається шляхом по­шуку значень керованих чинників (х_г), при яких міра загальної ефективності (Е) буде максимальною (або мінімальню, якщо за міру ефективності прийнятий показник витрат на виробництво, втрати).

Моделювання, як метод розробки управлінських рішень, вико­ристовується з середини XX ст. Перші моделі базувалися на норма­тивних теоріях і називалися нормативними. У них описується стра­тегія поведінки при виробленні рішення, яка орієнтується на зада­ний критерій. Прикладом нормативних моделей є [12]:

— моделі прийняття статистичних рішень з використанням те­орії ймовірності та математичної статистики;

— інноваційні ігри як варіант нормативної моделі поведінки в умовах конфлікту, наявності суперечливих думок з проблем новов­ведення;

— моделі розробки рішень на основі теорії масового обслуговуван­ня, що містить нормативні критерії при рішенні конкретних задач.

Зміст процесу розробки рішення в цьому випадку зводиться до пошуку оптимального рішення, в найбільшій мірі відповідного за­даному критерію. Досягається це зіставленням альтернатив рішень, розрахованих для конкретних станів змінних факторів (умов зов­нішнього середовища).

Однак нормативні моделі не враховують при прийнятті рішень реальної поведінки людини, за якою залишається вибір остаточно­го варіанта. Цей «недолік» в певній мірі компенсують дескриптивні моделі розробки рішень, засновані на теорії корисності, теорії ризику [12].

На даний час виділяється три основних підходи до побудови мате­матичних моделей процесу розробки рішень, заснованих на:

1)  теорії статистичних рішень;

2)   теорії корисності;

3)  теорії ігор.

Найбільш розроблені моделі на основі теорії статистичних рішень. У них вважаються заданими:

— можливий розподіл випадкового процесу, що вивчається;

— простір можливих остаточних рішень;

—вартість варіантів рішень;

— функція можливого збитку для кожного рішення, відповідно­го певному стану зовнішнього середовища.

У загальному вигляді можна констатувати, що рішення прийма­ються, виходячи з максимуму прибутку або мінімуму втрат. У зв’язку з цим вводиться поняття ризику, по величині якого судять про цін­ності рішення. У цій теорії розглядається ряд можливих критеріїв оптимальності рішень, що приймаються. Так, рішення, що міні­мізує максимальний ризик (байєсовське рішення), описується як мінімаксне рішення. Статистична теорія рішення застосовується при виборі рішень в умовах невизначеності зовнішнього середовища.

Другий напрям математичного моделювання пов’язаний з вико­ристанням теорії корисності, заснованої на індивідуальних перева­гах, суб’єктивній оцінці ймовірностей настання подій зовнішнього середовища.

Третій напрям моделей розробки рішень засновано на викорис­танні теорії ігор. Дана теорія застосовується в умовах конфліктних ситуацій або при прийнятті колективних (спільних) рішень. Осно­воположним є вибір відправної точки гарантуючого рішення, з якого починається спільне вироблення кращого рішення. Основ­ний принцип цієї теорії — мінімакс. Схема теорії ігор описує прин­ципи прийняття рішень для широкого класу практичних ситуацій інноваційного характеру. Гра можлива з будь-якою кількістю учас­ників і різною мірою їх інформованості; формалізації зазнають ли­ше правила гри, а не поведінка гравців.

Приведені теорії та підходи до моделювання процесу розробки рішень відображають певні його сторони:

• статистична теорія рішень — невизначеність середовища, вибір, ризик;

• теорія ігор — деякі характеристики поведінки людини в умовах взаємодії з іншими людьми і з середовищем;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 15 16 17 18 19 2021 22 23 24 25  ... 112