Ряд авторів намагалися (як, наприклад, А. Етціоні) формулювати принципи і моделі “порівняльного аналізу” організацій, прагнучи визначити “універсальні показники” для цього порівняння. Як такий показник виступала незалежна перемінна — “згода”, що розцінювався як фактор соціального порядку усередині організації. Відповідно до цього підходу головною проблемою такої згоди Етціоні називав відношення між типом влади, яка використовувалася в організації для забезпечення контролю, і установками, інтересами, мотивами членів організації. Таким чином, Етціоні робив як би спробу з’єднати соціологічний і психологічний підходи, зіставляючи такі організаційні фактори, як влада і мотиви.
В наступні роки в США значно розширилися дослідження і розробки нових методів управління промисловими підприємствами на основі модифікації концепцій теорії автоматичного управління, кібернетики, системного аналізу стосовно до управлінських завдань цього рівня. Серед намагань цього роду особливо широкого визнання набули роботи американського вченого Дж. Форрестера. Він є основоположником школи так званої виробничої динаміки, яка розвивалась в Массачусетському технологічному інституті. Основні ідеї свого підходу Форрестер виклав у книзі “Industrial Dynamics” (1961), що одержало широке визнання не тільки в США, але й в інших країнах.
Форрестер безпосередньо спирається на теоретичний фундамент і методи теорії автоматичного регулювання і розробляє формалізовані моделі організаційних систем промислового підприємства. Під останнім він має на увазі типову для великих фірм закінчену організаційно-господарську одиницю, що містить у собі крім виробничого підприємства також і оптові торгові організації. У типовій моделі шість основних параметрів, тобто шість взаємозалежних потоків. П’ять з них — це сировина, замовлення, кошти, устаткування і робоча сила, шостий — інформаційний — служить для зведення всіх їх у єдине ціле. “Поведінка” моделі Форрестера в основному визначається її структурою. Сама модель являє собою сукупність підсилювачів, запізнень і інтегруючих ланок, які зв’язані між собою згаданими вище потоками. Виходячи з цієї структури, можна скласти рівняння динаміки поведінки системи й одержати кількісні оцінки процесів, зв’язаних з різними збурюваннями і управлінськими впливами. Як правило, найбільш складні моделі, що відповідають практичним запитам загального господарського керівництва, містять до трьох тисяч змінних.
Звертає на себе увагу своєрідність “кількісного підходу” Форрестера до моделювання виробничо-господарської системи. Він не схильний захоплюватися математичним тлумаченням і формалізацією досліджуваних процесів. Його формули мають переважно структурний характер і елементарні в математичному відношенні. Багато авторів справедливо вказують на те, що це робить форрестеровську позицію найчастіше занадто примітивною і прямолінійною.
Пропонована Форрестером методика побудови й аналізу виробничо-господарської моделі включає наступні шість етапів: на першому визначається конкретне виробничо-господарське питання, що підлягає аналізу методом динамічного моделювання; на другому — словесно формулюються основні залежності, що характеризують структуру досліджуваної системи; на третьому — будується її структурна модель, складається система рівнянь, записуваних спеціальною мовою для програмування на комп’ютері “Dynamo”; на четвертому — система моделюється на комп’ютері і результати моделювання порівнюються з експериментальними даними про її реальну поведінку; на п’ятому етапі постає питання про таку модифікацію моделі, що забезпечила б зразковий збіг її з поведінкою системи на наявному експериментальному матеріалі; нарешті, шостий — заключний — етап складається у відшуканні на моделі доцільних змін параметрів, що приводять до поліпшення її поведінки, і перекладі цих змін з мови моделі на мову реальної системи.
» следующая страница »
1 ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164 ... 445