Менеджмент організацій

Як відзначає сам Форрестер, динамічне моделювання було б зовсім нереаль­не в недалекому минулому, тому що “чотири наріжних камені” його методології створені лише в останні десятиліття, а саме: 1) теорії інформаційних систем зі зворотним зв’язком; 2) дослідження процесів прийняття рішень; 3) експеримен­тальне моделювання складних систем; 4) електронно-обчислювальні машини як засіб імітації реальних процесів на їхніх математичних моделях.

Запропоновані Форрестером методи застосовуються не тільки в управлінні промисловим виробництвом. Динамічне моделювання знаходить застосуван­ня й у процесі управління роботою науково-дослідних і проектно-конструк­торських організацій. Цим займається, зокрема, учень і послідовник Дж. Фор­рестера — професор Е. Роберті. У своїй книзі “Динамічне моделювання науко­вих досліджень і розробок” він намагається об’єднати соціальні, психологічні, технічні і фінансові фактори з метою сконструювати комплексну теорію органі­зації наукових досліджень і розробок. Разом із ще одним членом групи Форресте­ра в 1963 р. Роберті заснував спеціальну консультативну фірму по динамічно­му моделюванню, що обслуговує промислові концерни.

Форрестер був переконаний, що його метод можна використовувати для надання стабілізуючого впливу не тільки на окремі підприємства, але і на цілі галузі виробництва. Його учень Харфорд побудував динамічну модель, у якій установлений взаємозв’язок 140 змінних, що мають визначальне значення при переході від теплової енергетики до атомної. Фактори, вивчені Харфордом, давали представлення про умови, необхідні для розвитку атомних електрос­танцій. Фоссетт (з фірми “Дженерал дайнемікс”) вивчав ефективність методів Форрестера при управлінні науково-дослідними роботами у військовій про­мисловості.

Динамічне моделювання викликало великий інтерес не тільки в США, але і за їхніми межами. Його вивчали і викладали також в багатьох інших країнах. Форрестер завжди застерігав, що розроблений ним метод ще недосконалий, а моделювання не можна сприймати як метод передбачення “визначення подій в визначений момент часу” або розглядати в якості гарантії правильності яко­гось визначеного рішення. Динамічне моделювання, підкреслював він, покли­кано служити цілям кращого розуміння процесу управління і сприяти прий­няттю успішних рішень, не гарантуючи, однак, їхньої безумовної правильності. Відзначаючи відоме теоретичне і практичне значення методу динамічного мо­делювання, варто також мати на увазі і його слабості, про які, як ми бачимо, побічно говорить і сам Форрестер, що визнає за своєю теорією переважно кон­сультативне значення [53, с. 285 — 291].

Дослідження поведінки складних систем приводить Форрестера до виснов­ку, що управління складними системами, виходячи лише з короткострокових цілей і орієнтування на найближче майбутнє, неминуче веде до того, що діяльність тієї чи іншої соціальної системи згодом буде погіршуватися. У цьо­му зв’язку він визнає, що постановка короткострокових цілей більш приваб­лива, тому що, по-перше, найближче майбутнє більш доступне для огляду і, по-друге, термін перебування при владі керуючих лідерів невеликий. Таким чином, психологічні фактори сприяють проведенню політики, що забезпечує гарні результати в найближчому майбутньому на шкоду довгостроковим ре­зультатам. У цьому Форрестер бачить, зокрема, причину умирання промисло­вих корпорацій. Для того, щоб глибше зрозуміти сутність тієї чи іншої склад­ної соціальної системи, її структури, а також вплив управлінських рішень на ріст, стагнацію й умирання цієї системи, Форрестер пропонує застосовувати математичні моделі, з максимальною старанністю й обережністю які імітують складний комплекс факторів, з яких складається реальна система. При цьому він підкреслює, що хоча в багатьох випадках основні елементи досліджуваних соціальних систем і виявляться добре доступними для огляду, однак поведінку системи в цілому, що визначає взаємодією компонентів системи, курсів політи­ки і рішень, неможливо угадати, базуючись лише на розумових міркуваннях. Тільки продовжуючи експерименти в області машинного імітування з добре побудованими моделями таких систем, можна з’ясувати, як взаємодіють еле­менти системи і як система еволюціонує.

 

« Содержание


 ...  160  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я