2. Різноманітність форм власності (індивідуальна, акціонерна, монополістична, державна).
3. Відбувається демократизація капіталу тому, що будь-яке акціонерне товариство є достатньо демократичною організацією: акціонери беруть участь у щорічних зборах, заслуховують звіти правління, обирають новий склад правління тощо.
Велике значення має теорія “колективного капіталізму”, сформована Г. Мінзом. Вона складається з трьох основних елементів: “дифузії” власності, “революції в доходах”, “управлінської революції”.
Теорія “управлінської менеджерської революції” є складовою теорії “народного капіталізму”. З розвитком акціонерних товариств влада власників капіталів слабшає або зовсім зникає і змінюється владою найманих управлінців - менеджерів. (А. Берлі, Дж. Бернхем, П. Дракер).
Складовий елемент теорії “народного капіталізму” - теорія “революції в доходах”. У розвинутих капіталістичних країнах стався принциповий переворот в розподілі національного доходу, суть якого полягає у поступовому зближенні доходів різних верств і класів капіталістичного суспільства (С. Кузнец, Дж. Гелбрейт, К. Боулдінг, М. Сальвадорі, Е. Хансен).
В умовах посилення НТР деякі економісти (Дж. Гелбрейт, В.-В. Рос- тоу) висунули технократичні теорії, у яких містяться спроби пояснити основні соціально-економічні явища змінами в галузі техніки.
Загальна характеристика теорій технологічного детермінізму:
1. Науково-технічна революція вважається головним фактором еволюційного оновлення суспільства. Наука і техніка - автономні сили, що визначають характер економічного та соціального розвитку.
2. Економічне зростання ототожнюється з економічним прогресом, а останній - з суспільним прогресом в цілому.
3. Джерелом економічного прогресу є крупні корпорації, а носієм нової системи цінностей - “техноструктура”.
4. Якісний аналіз щодо характеристики економічних систем не застосовується.
5. З позиції технократизму розглядаються економічні кризи, безробіття, заробітна плата і зрушення у соціальній структурі суспільства.
Варіант теорії “індустріального суспільства” Джона Кеннета Гелбрейта дістав назву “нового індустріального суспільства”. Техніка і технологія, на його думку, породжують нові економічні ознаки, що стали характерними для сучасного капіталізму. Зміни в техніці спричинили утворення найбільших корпорацій - основи індустріальної системи, а також поєднання корпорацій з державою.
Одним із різновидів теорії “індустріального суспільства” є теорія “стадій суспільного розвитку” Волта-Вітмена Ростоу (н. 1916 р.). На його думку, всі суспільства, відповідно до рівня їхнього економічного розвитку, можна зарахувати до однієї з п’яти категорій: традиційного; перехідного суспільства, яке переживає процес зрушення; суспільства, яке “дозріває”; суспільства, яке досягло високого рівня масового споживання.
Наприкінці 60-х років ХХ ст. індустріальне суспільство почали розглядати як певну стадію, а не кінцеву форму суспільства. Дедалі більшого значення набуває концепція “постіндустріального” (інформаційного) суспільства американського соціолога Даніела Белла (н. 1919 р.). Постіндустріальне суспільство - це суспільство послуг, де більше половини населення зайнято поза сферою матеріального виробництва; економіка має “узгоджений характер”, забезпечується загальний добробут, управління суспільством переходить до вчених, а головною цінністю є інтелект та інформація.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 100