Розвиток класичної теорії в ХХ ст. Неолібералізм. Монетаризм
Криза неокласичної теорії і виникнення сучасної ліберальної концепції. Еволюція неокласичних принципів.
Ліберальні погляди Л. Мізеса і Ф. Хаєка. Концепція Дж. Міда. Неокласичні моделі економічного зростання. Виробничі функції.
Історична зумовленість, загальна характеристика і методологія неолібералізму. Особливості німецького (В. Ойкен, В. Репке, А. Рюстов, Л. Ерхард) і французького (Ж.-Л. Рюеф, М. Аллє) неолібералізму. Теорії “господарського порядку”, “соціального ринкового господарства”, “сформованого суспільства” німецьких неолібералістів .
Основні принципи сучасного монетаризму. Чиказька школа монетаризму. “Рівняння обміну” І. Фішера. Сучасний варіант кількісної теорії грошей і “монетарне правило” М. Фрідмена.
“Нова класична” економічна теорія. Теорії “раціональних” і “адаптивних очікувань” і “економіки пропозиції” та їх значення.
Концепція кейнсіансько-неокласичного синтезу П.-Е. Самуельсона як спроба об'єднання неокласичної теорії і кейнсіанства.
План та короткий зміст лекції
1. Загальна характеристика шкіл неолібералізму.
2. Ліберальні погляди Л. Мізеса і Ф. Хаєка.
3. Економічна концепція В. Ойкена.
4. Розвиток школи монетаризму.
5. Економічна теорія пропозиції.
6. Своєрідність теорії раціональних очікувань.
7. Неокласичний синтез.
Протягом ХХ ст. відбувалась помітна еволюція неокласичного напряму економічної думки. Проте основні постулати, розроблені на основі маржиналізму А. Маршалла і Дж. Кларка, залишились непорушними. Ці постулати полягають у забезпеченні свободи дії ринкового механізму для досягнення економічної рівноваги. Модифікація цих ідей полягала у визнанні ролі держави в забезпеченні економічної свободи. Особливого значення набули неокласичні теорії економічного зростання, які стали розвитком теорії граничної продуктивності капіталу і праці Дж. Кларка.
Неокласичні моделі зростання виходять з того, що ринкова економіка внутрішньо стійка і має об’єктивні передумови для автоматичного відновлення тимчасової рівноваги. Так, в моделі британського економіста Джеймса Едуарда Міда економіка прагне до стану рівноваги, тобто у ній всі основні економічні показники зростають стійкими темпами, що дорівнюють темпам зростання робочої сили.
Неокласичні моделі зростання для аналізу його кількісних аспектів широко використовують апарат так званих виробничих функцій, наприклад виробничої функції Кобба-Дугласа. У тісному зв’язку з використанням виробничих функцій знаходиться розвиток нової сфери прикладання неокласичних принципів і апарату граничного аналізу - теорія технологічних змін, або технічного прогресу. Прихильники цієї теорії, Роберт Солоу, Майкл Браун, Едуард Денісон, намагаються пов’ язати характеристику технологічних змін, що відбуваються в економіці, зі змінами параметрів виробничих функцій.
У 30-ті роки ХХ ст. в економічній науці на основі ідей неокласики, молодої історичної школи і ліберальних ідей класичної політекономії народжується неолібералізм. В основі неоліберальних концепцій лежать такі принципи:
- предмет дослідження - не кількісні, а якісні, інституціональ- ні проблеми;
- застосування макроекономічного підходу до аналізу економічної дійсності;
- проголошення ідеї індивідуальної свободи на основі приватної власності і активний вплив державного регулювання на інституціо- нальні основи прибутку у конкуренції.
» следующая страница »
1 ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57 ... 100