Функціонування золотомонетного стандарту вимагало наявності золотих запасів у центральних емісійних банках, що служили резервом монетного обігу, забезпечували розмін банкнот на золото, були резервом світових грошей.
У роки Першої світової війни зростання бюджетних дефіцитів, покриття їх позиками і випуском грошей призвели до збільшення грошової маси в обігу, що значно перевищувало за своїм обсягом золоті запаси емісійних банків, ставило під загрозу вільний розмін паперових грошей на золоті монети. У цей період золотомонетний стандарт припинив своє існування в країнах, що воювали, а потім у більшості інших країн (крім США, де він протримався до 1933 р.) був припинений розмін банкнот на золото, заборонений вивіз його
92
за кордон, золоті монети вилучались з обігу у скарб. По закінченні першої світової війни, в умовах розвитку економічної кризи жодна держава не змогла здійснити стабілізацію своєї валюти на основі відновлення золотомонетного стандарту.
В процесі проведення грошових реформ (1924-1929 рр.) повернення до золотого стандарту було здійснено у двох урізаних формах—золотозливкового і золотодевізного стандартів.
При золотозливковому стандарті, на відміну від золотомонетного, в обігу відсутні золоті монети і вільне їх карбування. Обмін банкнот, як і інших неповноцінних грошей, проводиться тільки на золоті зливки. У Англії ціна стандартного зливка в 12,4 кг становила 1700 фунтів стерлінгів, у Франції ціна зливка вагою 12,7 кг—215 тис.франків.
У Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії та інших країнах був встановлений золотодевізний (золото-валютний) стандарт, при якому також відсутний обіг золотих монет і вільне карбування. Обмін неповноцінних грошей на золото провадиться за допомогою обміну на валюту країн з золотозливковим стандартом. Таким шляхом зберігався непрямий зв’язок грошових одиниць країн золото- девізного стандарту з золотом. Підтримка сталості курсу національної валюти здійснювалася методом девізної політики, тобто за допомогою купівлі або продажу національних грошей за іноземні залежно від того, знижується або підвищується курс національної валюти на ринках. Таким чином, при золотодевіз- ному стандарті валюти одних країн ставилися в залежність від валют інших держав.
В результаті світової економічної кризи 1929-1933 рр. золотий стандарт був скасований у всіх країнах (наприклад, у Великій Британії—у 1931 р., США— у 1933 р., у Франції—у 1936 р.) і затвердилася система нерозмінного банкнотного обігу.
Створена в 1944 р., Бреттон-Вудська світова валютна система являла собою систему міждержавного золотодевізного страндарту для країн з вільно конвертованою валютою. Особливість золотодоларового страндарту виявлялася у тому, що він був встановлений лише для центральних банків, при цьому тільки одна єдина валюта — долар США — зберегла зв’язок з золотом. У зв’язку зі скороченням золотих запасів уряд США з 1971 р. офіційно припинив продаж золотих зливків на долари і золотодоларовий стандарт припинив своє існування.
В умовах сучасного розвинутого ринку грошей банкноти зберігають кредитну природу — вони призначені для кредитування економіки, держави; випускаються під приріст офіційних золотовалютних резервів, але підпорядковуються закономірностям паперово-грошового обігу.
Варто мати на увазі, що стан грошової системи визначається процесами розвитку відтворення, на який вона впливає, стримуючи або пришвидшуючи
93
його. Вплив грошової системи на економіку посилюється з розвитком сучасних фінансових ринків.
» следующая страница »
1 ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78 ... 384