6. Зміцнення національної валюти - чинник гарантування економічної безпеки
Основною, хоч і прихованою загрозою, пов’язаною з проведенням монетарної політики, є наростаючий розлад функцій національної валюти. Ця небезпека конкретно виявляється в послабленні функціональних можливостей національної валюти, у втраті спроможності забезпечувати потребу грошового обігу в засобах платежу, обігу і заощадження, зокрема в неухильному випередженні попиту на іноземну валюту стосовно національної, що створює постійну загрозу девальвації курсу гривні.
Політика обмеження грошової емісії: мотивації і наслідки.
Труднощі з поновленням економічного зростання, поліпшенням інвестиційного клімату, розвитком підприємницької ініціативи і, що не менш тривожно, виконанням державного бюджету тісно пов’язані з орієнтацією “на подальше зниження рівня інфляції і накопичення міжнародних резервів”, з використанням арсеналу придушення попиту на національну валюту (політико-процент- них ставок для підтримки стабільного валютного курсу) і обмеження її пропозиції по каналах кредитування реального сектора.
Справді, проблема вибору орієнтирів кредитно-емісійної політики в умовах спаду виробництва, загострення платіжної кризи і різких коливань обсягів грошової—одна з центральних. Безумовно, вона не може вирішуватися окремо від розробки загальної стратегії розвитку української економіки.
Оцінка достатності обсягів грошової емісії і відповідно вибір напрямку емісійної політики (активізувати або обмежувати зростання грошової емісії) залежать насамперед від оцінки тенденцій, що виникають у ході реформування економіки і здійснення політики придушення інфляції.
Курс на забезпечення фінансової стабілізації і зміцнення національної валюти, а точніше, курс на обмеження грошової маси і бюджетного дефіциту (шляхом скорочення бюджетного фінансування передбачалося придушити платоспроможний попит і відповідно інфляцію) реалізує дуже спрощений підхід до розв’язання важливої економічної проблеми. Цей курс можна оцінити як прояв нездатності держави використовувати весь арсенал засобів і методів фінансово-кредитного регулювання для забезпечення фінансової стабілізації, створення умов для розширення внутрішнього ринку, платоспроможного попиту. При цьому закриваються джерела формування заощаджень і, відповідно, внутрішніх інвестиційних ресурсів, під впливом наростаючого дефіциту грошової маси відбувається штучне завищення прибутковості сегментів грошового ринку на шкоду прибутковості реального сектора економіки. В умовах стійко-
94
го падіння виробництва і зменшення бази оподаткування установка на скорочення грошової маси і бюджетного дефіциту одночасно призводить до виникнення дисбалансу між виконанням зобов’язань по фінансуванню видаткової частини і формуванням дохідної частини бюджету.
Річ у тому, що прийняття розмірів бюджетного дефіциту і грошової емісії як жорстких орієнтирів неприпустимо не тільки тому, що в принципі відсутні надійні критерії рівнів цих розмірів, а й тому, що в період стійкого спаду виробництва робиться чітка установка на обмеження мобілізаційних можливостей економіки і активізації важелів бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики. Крім того, нормативний підхід до визначення обсягів бюджетного дефіциту і грошової маси явно суперечить самій природі цих розмірів, їх синтетичному характеру. Якщо рівні цих розмірів можуть служити барометром або, точніше, індикатором стану економіки, то це не означає, що вони можуть бути заданими в розрахунках таких важливих систем, як формування державного бюджету і потреби грошового обігу в грошовій масі.
“Нормативний” характер сучасної фінансової політики робить її детонатором соціально-економічних потрясінь. Соціально-економічне напруження на початку 1999 р. значною мірою пов’язане з наростаючим дисбалансом між державними зобов’язаннями щодо фінансування витрат бюджетної сфери і можливістю їх забезпечення. Цей дисбаланс, безперечно, породжений повною розлагодженістю бюджетної й емісійної політики держави з реальною ситуацією в економіці.
» следующая страница »
1 ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79 ... 384