Таким чином, формування і розвиток фіктивного капіталу є породженням позичкового капіталу, ринку позичкових капіталів, що здійснює регулювання і розподіл усіх потоків грошового і фіктивного капіталів.
В даний час у розвинутих країнах існують три основних ринки цінних паперів: первинний (позабіржовий), вторинний (біржовий) і позабіржовий (вуличний). Два перших ринки обігу цінних паперів являють собою важливий елемент сучасного ринкового господарства, особливо його кредитно-фінансової надбудови.
Всі названі ринки деякою мірою протистоять один одному, але водночас як би взаємно доповнюють один одного. Така суперечність обумовлена тим, що, виконуючи загальну функцію з торгівлі й обігу цінних паперів, вони використовують специфічні методи підбору і реалізації. Первинний оборот, як правило, охоплює лише нові випуски цінних паперів і головним чином розміщення облігацій торгово-промислових корпорацій (останні вступають у безпосередній контакт через інвестиційні банки і банківські будинки з кредитно-фінансовими інститутами, що одержують ці цінні папери). На біржі
405
котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через первинний оборот здійснюється головним чином фінансування відтворювального процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій триває формування і перетасування контролю між різноманітними фінансовими групами. У той же час через біржу також здійснюється визначена частина фінансування, але зазвичай через дрібного і середнього вкладника.
Особливість біржі виявляється в тому, що значна частина операцій проводиться за допомогою індивідуальних інвесторів, хоча одночасно йде процес монополізації цих операцій кредитно-фінансовими інститутами. І, навпаки, на первинному ринку діє колективний вкладник в особі значних кредитно- фінансових інститутів, насамперед комерційних банків, страхових компаній, пенсійних і інвестиційних фондів. Тому протягом повоєнного періоду в практиці і теорії досить гостро постало питання співвідношення первинного і біржового оборотів.
У перші повоєнні роки виявлялася явна тенденція до зростання первинного обороту, оскільки широкий процес відновлення основного капіталу виявив величезну потребу в нових емісіях цінних паперів. У цей час біржа не зуміла відновити свій механізм повною мірою.
Проте процеси злиття, що почалися, поглинань, загальні масштаби централізації капіталу в капіталістичних країнах, зумовлені потребами виробництва, науково-технічної революції і боротьбою різноманітних монополістичних угруповань після так званого відбудовного періоду, істотно оживили діяльність фондової біржі. До її операцій став широко залучатися середній і дрібний індивідуальний вкладник. Але у зв’язку з активним проникненням великих кредитно-фінансових інститутів в операції на біржі стало формуватися враження про зниження її ролі. Проте фінансово-промислові групи використовували підконтрольні їй банки та інші кредитно-фінансові інститути для розширення своїх операцій на біржі з метою реорганізації виробничої структури господарства.
Первинний оборот, як і біржа, має власні методи торгівлі цінними паперами, в основному облігаціями. У повоєнні роки найбільш поширеними методами розміщення були так звані андеррайтинги, публічне (public offer) і пряме розміщення (direct placement), а також конкурентні торги (competitive bidding), що дозволяли здійснювати прямий зв’язок між емісіонером цінних паперів та їх покупцем. Проте єдиним організуючим посередником тут виступають інвестиційні банки. Ці методи позабіржового обороту знайшли широке застосування в США, Канаді, Англії.
Первинний ринок, що володіє власними методами розміщення, являє собою самостійний, досить складний і розгалужений механізм. Проте цей механізм не має власного визначеного місця торгівлі цінними паперами на відміну
» следующая страница »
1 ... 312 313 314 315 316 317318 319 320 321 322 ... 384