1. Структура, функції, операційний механізм
Утворення фіктивного капіталу пов’язано з появою позичкового капіталу. Проте фіктивний капітал виникає не в результаті грошової форми кругообігу промислового капіталу, а як наслідок придбання цінних паперів, що дають право на одержання визначеного прибутку (відсотка на капітал). Початковою формою фіктивного капіталу були облігації державних позик у період домонополістичного капіталізму і вільної конкуренції.
Трансформація капіталізму в державно-монополістичний, що супроводжувалася утворенням і зростанням кількості акціонерних товариств, сприяла появі нового виду цінних паперів — акцій. Надалі, з розвитком капіталізму акціонерні суспільства стали перетворюватися в складні монополістичні об’єднання (концерни, трести, картелі, консорціуми). Їх функціонування в умовах гострої конкурентної боротьби і розвитку науково-технічної революції обумовило залучення не тільки акціонерного, але й облігаційного капіталу. Це, у свою чергу, викликало випуск і розміщення приватними компаніями і корпораціями, крім акцій, облігацій, тобто облігаційних позик. Тому структура фіктивного капіталу складається з трьох основних елементів: акцій, облігацій приватного сектора і державних облігацій. В умовах сучасного розвинутого ринкового господарства приватний сектор і держава дедалі більше залучають капітал шляхом емісій акцій і облігацій, збільшуючи в такий спосіб фіктивний капітал, що істотно перевищує реальний капітал, необхідний для капіталістичного відтворення. В умовах спекулятивних угод і масової фетишизації фіктивний капітал, що являє собою цінні папери, набуває самостійної динаміки, що не залежить від реального капіталу.
У той же час фіктивний капітал відбиває об’єктивні процеси роздрібнення, перерозподілу, об’єднання реальних продуктивних капіталів. Якщо на монополістичній стадії капіталізму фіктивний капітал концентрувався переважно на фондовій біржі, то в сучасних умовах значна його частка стала обертатися поза біржею і концентруватися в основному в банках та інших кредитно-фінансових установах. При цьому в самій структурі фіктивного капіталу різко зросла питома вага державних облігацій, що зумовлено, по-перше, кризою державних
404
фінансів (хронічні дефіцити бюджету і зростання державного боргу), а, по-друге, посиленням утручання держави в економіку. У країнах Західної Європи та в Японії державні позики певною мірою відбивають також розвиток державної власності. У той же час розбухання фіктивного капіталу за рахунок випуску державних позик для покриття дефіциту бюджету служить джерелом розгортання інфляційних процесів, знецінення грошей і як наслідок—валютних потрясінь.
Самостійний рух фіктивного капіталу на ринку призводить до різкого відриву його ринкової вартості від балансової, до ще більш значного розриву між реальними матеріальними цінностями і їх фіксованою вартістю, поданою в цінних паперах.
Подальше збільшення обсягу фіктивного капіталу служить важливим стимулом розширення фетишизації виробничих відносин сучасного ринкового господарства. Джерела одержання прибутків за різноманітними елементами фіктивного капіталу цілком замасковані. В умовах часто мінливої кон’юнктури фіктивний капітал — один з найхиткіших показників сучасної економіки. Особливо відчутна реакція фіктивного капіталу на коливання і зміни на ринку позичкових капіталів, рух і накопичення грошового капіталу, а також на потрясіння в кредитно-фінансовій системі. Це з особливою силою відбилося у фінансовій кризі 1997-1998 рр., яка набула глобального характеру, особливо гостро вдарила по економіці Росії, мала серйозні негативні наслідки для економіки України. При цьому особливо негативний вплив на тенденції фіктивного капіталу справляє зростання банківських ставок. Диспропорції між динамікою фіктивного капіталу і реального продуктивного капіталу супроводжуються знеціненням фіктивного капіталу, що, як правило, виражається в падінні курсів цінних паперів і біржових крахів.
» следующая страница »
1 ... 311 312 313 314 315 316317 318 319 320 321 ... 384