Економічна теорія

•      недостатній контроль рядом міністерств і відомств виконання галузе­вими підприємствами зобов’язань з погашення іноземних кредитів, отрима­них під гарантії уряду;

•      невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у короткий строк;

•     відсутність перспективної інвестиційної стратегії;

•     нестабільність політичної ситуації;

•     ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;

•     значна недооцінка українських акцій.

Оцінюючи наш інвестиційний клімат, можна з великим ступенем вірогідності охарактеризувати його як більш різкоконтинентальний (з огляду на граничну нестабільність усіх його складових), ніж помірний. Шукати при­чин, що підтверджують подібний “діагноз”, далеко ходити не доводиться.

Рецептів же стабілізації ситуації й поліпшення інвестиційного клімату може бути безліч. Так, зокрема, важливим джерелом капітальних вкладень повинно стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації дер­жавного майна. Хоч доводиться констатувати, що як раніше, так і нині майже всі кошти, отримані таким чином, ідуть на фінансування бюджетного дефіци­ту, тобто не несуть інвестиційного навантаження.

Активізувати інвестиційний процес можливо за рахунок створення фі­нансово-промислових груп. Процес фактичного створення ФПГ не отримав необхідного розвитку. Хоча ще під час сочинського українсько-російського са­мміту предметом переговорів було і питання про створення спільними зусил­лями 40 подібних структур. А загалом передбачалося, що ще наприкінці 1996 р. у різних галузевих структурах буде сформовано понад 80 ФПГ. Проте замисле­ному так і не судилося здійснитись.

Для підвищення рівня інвестиційної безпеки держави необхідно:

•     створити банк даних іноземних інвестицій на підприємствах України та запропонованих їм інвестиційних проектів;

•     підключитися до міжнародної комп’ютерної мережі інвестиційної інфор­мації ІРАпеї;

•     розширювати пошук інвестиційних ресурсів;

•     розвивати інформаційне обслуговування іноземних інвесторів і просу­вання українських проектів і програм за кордоном;

•     регулярно проводити за кордоном інвестиційні семінари;

•      здійснювати рекламні кампанії у провідних світових засобах масової інформації, видавати спеціалізовані інформаційні бюлетені;

•      створювати у вітчизняній економіці інфраструктуру приймання і під­тримки інвестицій (організації, що займаються фінансовим проектуванням і

375

експертизою проектів підприємств; великі банки, здатні надавати першокласні гарантії; страхові компанії, які провадять страхування комерційних і некомер- ційних ризиків при реалізації виробничих програм; інформаційно-консалтин­гові фірми; інвестиційні фонди тощо);

•      підтягувати інвестиційну діяльність в усіх регіонах України до тих стан­дартів роботи з інвестиціями, за якими працюють Київ і ряд великих обласних центрів;

•      подавати методичну допомогу регіонам при створенні необхідної інф­раструктури сприяння інвестиціям, підготовці бізнес-планів, які відповідають вимогам іноземних інвесторів;

•     навчати керівників підприємств ділової етики, вміння працювати з іно­земними партнерами;

•     запровадити дієву систему страхування іноземних інвестицій.

Слід зазначити, що комплексне розв’язання проблеми інвестицій в Ук­раїні передбачає прискіпливу увагу до всіх її аспектів без будь-якого винятку. Тобто попереду важкий шлях до потепління інвестиційного клімату.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 288 289 290 291 292 293294 295 296 297 298  ... 384