• недостатній контроль рядом міністерств і відомств виконання галузевими підприємствами зобов’язань з погашення іноземних кредитів, отриманих під гарантії уряду;
• невміння вітчизняних бізнесменів реально оцінити ринок, розробити грамотну схему маркетингу, гарантувати повернення затрат, та ще й у короткий строк;
• відсутність перспективної інвестиційної стратегії;
• нестабільність політичної ситуації;
• ризикованість довгострокових вкладень у реальний сектор;
• значна недооцінка українських акцій.
Оцінюючи наш інвестиційний клімат, можна з великим ступенем вірогідності охарактеризувати його як більш різкоконтинентальний (з огляду на граничну нестабільність усіх його складових), ніж помірний. Шукати причин, що підтверджують подібний “діагноз”, далеко ходити не доводиться.
Рецептів же стабілізації ситуації й поліпшення інвестиційного клімату може бути безліч. Так, зокрема, важливим джерелом капітальних вкладень повинно стати цілеспрямоване інвестиційне використання коштів від приватизації державного майна. Хоч доводиться констатувати, що як раніше, так і нині майже всі кошти, отримані таким чином, ідуть на фінансування бюджетного дефіциту, тобто не несуть інвестиційного навантаження.
Активізувати інвестиційний процес можливо за рахунок створення фінансово-промислових груп. Процес фактичного створення ФПГ не отримав необхідного розвитку. Хоча ще під час сочинського українсько-російського самміту предметом переговорів було і питання про створення спільними зусиллями 40 подібних структур. А загалом передбачалося, що ще наприкінці 1996 р. у різних галузевих структурах буде сформовано понад 80 ФПГ. Проте замисленому так і не судилося здійснитись.
Для підвищення рівня інвестиційної безпеки держави необхідно:
• створити банк даних іноземних інвестицій на підприємствах України та запропонованих їм інвестиційних проектів;
• підключитися до міжнародної комп’ютерної мережі інвестиційної інформації ІРАпеї;
• розширювати пошук інвестиційних ресурсів;
• розвивати інформаційне обслуговування іноземних інвесторів і просування українських проектів і програм за кордоном;
• регулярно проводити за кордоном інвестиційні семінари;
• здійснювати рекламні кампанії у провідних світових засобах масової інформації, видавати спеціалізовані інформаційні бюлетені;
• створювати у вітчизняній економіці інфраструктуру приймання і підтримки інвестицій (організації, що займаються фінансовим проектуванням і
375
експертизою проектів підприємств; великі банки, здатні надавати першокласні гарантії; страхові компанії, які провадять страхування комерційних і некомер- ційних ризиків при реалізації виробничих програм; інформаційно-консалтингові фірми; інвестиційні фонди тощо);
• підтягувати інвестиційну діяльність в усіх регіонах України до тих стандартів роботи з інвестиціями, за якими працюють Київ і ряд великих обласних центрів;
• подавати методичну допомогу регіонам при створенні необхідної інфраструктури сприяння інвестиціям, підготовці бізнес-планів, які відповідають вимогам іноземних інвесторів;
• навчати керівників підприємств ділової етики, вміння працювати з іноземними партнерами;
• запровадити дієву систему страхування іноземних інвестицій.
Слід зазначити, що комплексне розв’язання проблеми інвестицій в Україні передбачає прискіпливу увагу до всіх її аспектів без будь-якого винятку. Тобто попереду важкий шлях до потепління інвестиційного клімату.
» следующая страница »
1 ... 288 289 290 291 292 293294 295 296 297 298 ... 384