1. Сутність капіталу, його різновиди
Капітал — одна з провідних категорій економічної теорії. Дехто схильний ототожнювати капітал з певною сумою грошей, але це не так. Капітал — категорія історична, вона відбиває конкретний історичний етап розвитку товарного господарства, певні за змістом відносини між товаровиробниками (виробничі відносини), коли просте товарне виробництво перетворюється у капіталістичне, тобто таке товарне виробництво, де провідні позиції займає капітал. Це не означає,що просте товарне виробництво зовсім зникає з історичної сцени, воно залишається в різних країнах у тому чи іншому обсязі, але раз і назавжди втрачає свої позиції, відіграє другорядну роль.
Як відомо, для простого товарного виробництва характерна ситуація, коли товаровиробник є одночасно і власником засобів виробництва (речового фак-
тора), і він же, використовуючи власну працю, т.з. особовий фактор, здійснює процес виробництва (іноді він залучає до процесу виробництва членів своєї родини). За таких умов товаровиробник є також власником виробленої продукції, він реалізує продукцію сам або передає її для реалізації посереднику (торгівцю). У цьому разі безпосередньою формою товарного обігу буде Т—Г — Т (продаж заради купівлі). У тому разі, коли гроші випадуть з обігу, отримаємо скорочену, безгрошову, форму обігу, яка відома як бартерна операція (бартер — обмін одного товару на інший). Слід зазначити, що використання бартерних операцій—крок назад, повернення до безпосереднього товарообміну (продуктообміну), що значно ускладнює позиції товаровиробника на ринку, який, не отримуючи в процесі реалізації своєї продукції “живих” грошей, вимушений постійно здійснювати їх пошук, нерідко потрапляючи в тенета ділків тіньової економіки та чорного ринку. Потерпає від бартеру і держава, бо бартерні операції значно звужують сферу оподаткування і чималі суми грошей у вигляді податків не потрапляють до державного бюджету.
Для капіталістичної стадії товарного виробництва характерна інша форма руху Г — Т — Г (купівля заради продажу). У цьому разі власник грошей авансує їх з метою купівлі двох видів товарів — засобів виробництва та особливо товару —робочої сили, носіями якої є наймані ним робітники. Потім він має організувати на власний розсуд і ризик процес виробництва того чи іншого товару (послуги), він же набуває право власності на вироблену продукцію і може сам реалізувати цю продукцію або передати її для реалізації іншому підприємцю, комерсанту, який спеціалізується на реалізації продукції, тобто на здійсненні торгівельних операцій.
Поява на ринку особливого товару—робочої сили, може мати місце у тому разі, коли її носій (людина), по-перше, не матиме власних засобів виробництва і єдине, чим він може здобути кошти на власне утримання та утримання своєї родини, — це продати свою здатність до праці, а, по-друге, буде вільною особою, яка може самостійно розпоряджатися своєю здатністю працювати, тобто мати змогу укласти з власником авансованих грошей угоду (контракт) щодо продажу своєї робочої сили (здатності до праці).
Як і кожний товар, робоча сила має притаманні товару властивості — вартість і споживчу вартість. Вартість робочої сили на ринку праці — ціна визначається тією сумою грошей, які потрібні її носію (працівнику) для власного утримання, утримання непрацездатних членів його родини, а також для задоволення соціальних потреб (освіти, охорони здоров’я тощо). На ціну робочої сили значною мірою впливає співвідношення попиту та пропозиції на неї (кон’юнктура, яка складається на ринку праці). Особливого положення на ринку товарів робоча сила набуває завдяки своїй унікальній споживчій вартості: виявляється робітник (працівник) в процесі праці, у процесі реалізації своєї здатності працювати не тільки відшкодовує власнику авансованих грошей, якому
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 384