Економічна теорія

Собівартість за елементами витрат включає:

•      матеріальні витрати, які відбивають вартість придбаних сировини і ма­теріалів, що безпосередньо входять до складу продукції (з вартості матеріаль­них витрат відраховується вартість повернених відходів, тобто залишки сиро­вини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, які утворюються в процесі виробництва продукції і повністю або частково втрати­ли свої споживчі якості);

•      витрати на оплату праці персоналу підприємства (фірми) за фактично виконану роботу;

•      відрахування на соціальні потреби, які відбивають обов’язкові платежі відповідно до встановлених чинним законодавством норм на соціальне стра­хування, до пенсійного фонду, до фонду зайнятості населення з фонду оплати праці;

•      амортизація основних фондів, тобто сума амортизаційних відрахувань, які мають використовуватись на повне поновлення основних виробничих фондів;

•      інші витрати (сюди відносять податки, платежі, відрахування до спеці­альних позабюджетних фондів, платежі з обов’язкового страхування майна, по позиках, оплата послуг зв’язку, плата за оренду, витрати на рекламу та ін.).

Формування собівартості за статтями калькуляції має за мету визначити вплив на величину собівартості перевищення строків освоєння і випуску нової продукції, зміни обсягів виробництва, витрат від простоїв, браку, рекламацій тощо. У цьому способі з’ясування складу собівартості витрати відособлюють­ся, групуються залежно від призначення їх здійснення.

Собівартість за статтями калькуляції включає:

•     сировину та матеріали;

•     повернені відходи (відраховуються);

•      придбані вироби, напівфабрикати, послуги промислового характеру інших підприємств (фірм);

•     паливо та енергія, які використовуються на технологічні потреби;

•      витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо беруть участь у виробництві продукції (наданні послуг);

•     відрахування на соціальні потреби;

•     витрати, зв’язані з опануванням та підготовкою виробництва;

•     витрати, зв’язані з утриманням та експлуатацією машин і устаткуван­ня;

•     цехові витрати;

•     загальні витрати підприємства;

•     інші виробничі витрати (витрати на утримання апарату управління, зно­шення інвентаря загального користування, амортизація основних фондів апа­рату управління, витрати на відрядження, поштові витрати, витрати на підго­товку кадрів ті інші;

•      комерційні витрати або (позавиробничі) витрати, пов’язані з реаліза­цією продукції, в т.ч. транспортні, на рекламу тощо.

Об’єктом калькуляції може бути одиниця готової продукції, а також пев­ний вид роботи або послуги. Розрахунок собівартості за статтями калькуляції здійснюється з метою мінімізації витрат на одиницю продукції.

В країнах з розвинутою ринковою системою існує інший підхід до визна­чення змісту та структури витрат виробництва, який враховує рідкість (обме­женість) ресурсів, що використовуються, можливість їх альтернативного вико­ристання, бо обмеженість ресурсів означає, що завжди доводиться робити вибір, а вибір — це відмова від одного на користь іншого. Тому перед Україною, як державою, що здійснює перехід до економічної системи ринкового типу, по­стає завдання: врахувати досвід країн з розвинутою ринковою економікою, що дасть змогу перейти до загальновизнаної системи обліку витрат і використову­вати ту систему бухгалтерського обліку, яка існує в переважній більшості країн світу.

Передусім, це стосується поділу витрат на зовнішні (явні, фактичні) та внутрішні (неявні).

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 132 133 134 135 136 137138 139 140 141 142  ... 384