Характерною ознакою основних виробничих фондів є те, що вони, оскільки використовуються тривалий час, переносять свою вартість на вартість виробленої продукції поступово (по частках) в процесі кожного виробничого циклу. Ці відрахування вартості основних виробничих фондів—амортизаційні відрахування—перераховуються на спеціальні рахунки підприємств у банках, і складають його амортизаційний фонд. Кошти такого фонду можуть використовуватись для придбання нової техніки, реконструкції, капітального ремонту, тобто для відшкодування вартості використаних фондів, їх оновлення.
Зношення фондів у процесі їх використання може бути двох видів—фізичне і моральне. Фізичне зношення пов’язане з втратою технічних характеристик
159
фондів. Воно може статися як у результаті використання фондів, так і в результаті їх тривалого невикористання, неналежного зберігання.
Моральне зношення — це зменшення вартості основних фондів незалежно від втрати ними споживчої вартості, технічних характеристик. Моральне зношення може бути в результаті: а) знецінення з часом вартості основних фондів внаслідок зменшення ціни на них через підвищення продуктивності праці і зниження витрат на них; б) появи машин, механізмів нового покоління, більш продуктивних та економічно чистих як наслідок використання досягнень НТП.
2) оборотні фонди (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, джерела енергії тощо), які повністю споживаються протягом кожного виробничого циклу і тому повністю переносять свою вартість на вартість виробничої продукції;
3) фонди обігу, до яких відносять готову продукцію та грошові кошти підприємств, що знаходяться на їхніх рахунках у банках.
Оборотні фонди і фонди обігу, взяті разом, утворюють обігові кошти підприємства. Вони можуть бути власними і позичковими (придбаними за рахунок кредиту), а також нормативними і понаднормативними. Найбільш ефективний спосіб формування обігових коштів—за рахунок кредитів, але це можливо тоді, коли позичковий процент помірний і підприємцю вигідно використовувати кредитні ресурси банків. Використання для формування обігових коштів власних грошових коштів підприємства значно обмежує його можливості, а іноді робить таке формування неможливим.
Фонди повинні постійно перебувати в русі, бо рух — це єдина можлива умова їх функціонування, використання. В процесі руху фонди проходять три стадії—грошову, виробничу і товарну.
Під час грошової стадії підприємець (підприємство), авансувавши певну кількість грошей (певний капітал), формує фактори виробництва: купує засоби виробництва (речовий фактор) і наймає робочу силу (особовий фактор). Змістом виробничої стадії є сам процес виробництва, під час якого фонди переносять свою вартість на вартість виробленої продукції (основні — частками; оборотні — повністю), а робочою силою створюється нова вартість, в т.ч. додаткова. Під час товарної стадії відбувається процес реалізації виробленої продукції (товарів, послуг), завдяки чому підприємець (підприємство) має можливість за рахунок виручки від реалізації повернути авансований капітал, відшкодувавши витрати на виробництво, і отримати додаткову вартість (прибуток, доходи).
Процес, коли фонди, послідовно змінюючи три стадії руху, повертаються на вихідну позицію, отримав назву “кругообіг”. Так, фонди в грошовій стадії починають свій рух з грошей і закінчують грошима, в товарній — починають з товару і завершують товаром; у виробничій — починають з виробництва і завершують виробництвом. Наприклад, грошова стадія кругообігу виглядатиме так:
ЗВ
Т - Г <... В ... Т’- Г’, де РС
Г — гроші виступають як капітал, авансований підприємцем (підприємством) для придбання засобів виробництва і найму робочої сили;
Т—товар, придбаний підприємцем (підприємством), який складається із засобів виробництва (“ЗВ”) та робочої сили (“РС”);
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 384