Економічна теорія

 4. Фонди підприємств: сутність та структура. Круго­обіг та обіг фондів, показники їх ефективного викорис­тання

Для того щоб підприємство (фірма) мало змогу здійснювати той чи інший вид діяльності, виробляти ту чи іншу продукцію (надавати послуги) йому необх­ідно мати певні ресурси—матеріальні, грошові (фінансові). Такі ресурси отри­мали назву: в іноземній економічній літературі—“капітал”, у вітчизняній—най­частіше вживається категорія “фонди”. Вживання різних категорій—явище не випадкове, не формальне і потребує, на наш погляд, окремого пояснення.

Категорія “капітал” відбиває відносини експлуатації (привласнення част­ки вартості, створеної іншою людиною), а саме, коли власник засобів вироб­ництва (він авансує свої чи заємні гроші на придбання цих засобів виробницт­ва), наймає робітників (купує їхню робочу силу), організовує процес вироб­ництва якоїсь продукції (товарів, послуг) і, здійснивши її реалізацію, привласнює додаткову вартість (у вигляді прибутку, доходу), створену найма­ним робітником. Категорія “фонди”виникла і стала вживатись в умовах ко­мандно-адміністративної системи як антипод категорії “капітал”. Це було обу­мовлено тим, що відповідно до існуючих догм марксизму-ленінізму панування державної (її ще називали “загальнодержавною”) та кооперативно-колгоспної (також фактично одержавленої) форм власності виключають навіть можливість експлуатації, бо кожний робітник (колгоспник) є одночасно і співвласником засобів виробництва, і учасником цього процесу. І тому йому належить вартість усього виробничого продукту, більша частка якого згодом повертається йому у вигляді зарплати і виплат із суспільних фондів споживання, а менша—викори­стовується на утримання державних органів (апарату управління, армії, право­охоронних органів тощо).

Насправді ж це — суцільне ошуканство, бо експлуатація в колишньому СРСР була набагато більшою, ніж в країнах т.з. “загниваючого капіталізму” (частка оплати праці у витратах на виробництво продукції у середньому скла­дала близько 10%, тоді як на Заході — 50% і навіть більше). Левову частку при­буткового продукту привласнювала партійно-радянська номенклатура, значні кошти спрямовувались на утримання і розвиток могутнього військово-промис­лового комплексу.

Трансформування економічної системи суспільства у напрямку ринкової економіки дозволяє перейти до вживання категорії “капітал”, проте в сучасній економічній літературі, як уже зазначалося, частіше вживається (інерція мис­лення) категорія “фонди”. Тому, розглядаючи сутність фондів підприємства (фірми), ми маємо всі підстави вважати, що в умовах переходу до ринкової еко­номіки вони набувають ознаки капіталізму.

Отже, фонди (капітал) як економічна категорія ринкової економіки відоб­ражає відносини, які складаються на рівні підприємства (фірми) щодо вико­ристання ним у процесі виробництва товарів (послуг), відповідних ресурсів (матеріальних, грошових) з метою отримання прибутку (доходу).

Фонди підприємства поділяються на виробничі, які беруть участь, в про­цесі виробництва, і невиробничі (житлові будинки, їдальні, дитячі та лікувальні заклади, інші об’єкти соціального призначення). Останні виконують специф­ічну функцію—створюють необхідні умови для відтворення робочої сили (здат­ності робітників, службовців до праці).

В свою чергу, серед виробничих фондів виділяють:

1)    основні виробничі фонди, які складаються з активної частини (верстати, механізми, прилади, обладнання, транспортні засоби тощо), що бере безпосе­редню участь у процесі виробництва, і пасивної, що створює відповідні умови для процесу виробництва (промислові будівлі, споруди, конструкції тощо); зви­чайно, кожний підприємець зацікавлений у тому, щоб частка активних вироб­ничих фондів була якомога більшою, проте її не можна збільшувати занадто, бо це позначиться на умовах виробництва і призведе до погіршення викорис­тання активної частини виробничих фондів.

 

« Содержание


 ...  123  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я