Економічна теорія

В — процес виробництва, під час якого виробляються товари (надаються послуги);

Т’—вироблений товар, вартість якого складається не тільки з вартості аван­сованого капіталу, а й містить знов створену вартість, в т.ч. додаткову;

Г’ — гроші, отримані після реалізації продукції, які також містять не тільки вартість авансованого капіталу, а й додаткову вартість.

Здійснивши реалізацію виробленої продукції (товарів, послуг) підприє­мець (підприємство) має можливість поповнити процес виробництва і круго­обіг фондів (капіталу) буде продовжений.

Кругообіг фондів підприємства, взятий не як окремий акт, а як процес, що періодично повторюється, отримав назву “обіг фондів”. Швидкість обігу ви­робничих фондів визначається кількістю їх оборотів за рік. Так, якщо круго­обіг фондів триває 60 днів, то за рік (360 днів : 60 днів). Природно, що чим більше оборотів зроблять фонди за рік, тим краще, бо прискорення їх обороту дозволить підприємцю (підприємству) при наявності певного капіталу збільши­ти прибуток.

До факторів, які впливають на швидкість обігу фондів, як правило, відно­сять:

1)    поліпшення їх використання (зменшення періоду) кругообігу за раху­нок використання новітніх технологій, підвищення інтенсивності їх викорис­тання тощо;

2)   раціоналізацію структури фондів;

3)    скорочення періоду перебування фондів у товарній формі (прискорен­ня процесу реалізації виробленої продукції) і т.д.

Швидкість обороту фондів—об’єктивний показник їх використання, який відбиває ефективність використання оборотних фондів, обіг коштів.

Щодо визначення ефективності використання основних фондів, то тут використовуються такі показники, як фондовіддача та фондомісткість, бо по­казник “фондоозброєність” характеризує лише рівень оснащеності праці, а саме величину (у вартісній формі) основних виробничих фондів, які використовує один працівник на тому чи іншому підприємстві.

Фондовіддача обчислюється як відношення вартості виробленої продукції за певний період (як правило, за рік) до середньорічної вартості основних ви-

161

робничих фондів (щоб визначити середньорічну вартість основних виробни­чих фондів треба скласти вартість цих фондів на початок та на кінець року і цю суму поділити на два). Фондомісткість—показник, зворотний до попередньо­го, до фондовіддачі: він обчислюється як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої продукції.

Застосовуються зазначені показники при економічному аналізі виробниц­тва та капітального будівництва як на мікрорівні (на рівні підприємства), так і на макрорівні (в межах усього суспільного виробництва). Підвищення фондо­віддачі (і, відповідно, зменшення фондомісткості) є однією з найбільш важли­вих умов зростання ефективності суспільного виробництва, підвищення кон­курентоспроможності виробленої продукції і в кінцевому підсумку—до підви­щення життєвого рівня населення. Вища фондовіддача зменшує необхідність введення в дію додаткових основних фондів, економить капітальні вкладення. До факторів, які сприяють підвищенню фондовіддачі, можна віднести приско­рене освоєння фізично і морально застарілих основних фондів на новій технічній основі (реконструкція), скорочення термінів будівництва нових про­мислових об’єктів, здешевлення нової техніки (шляхом підвищення продук­тивності праці в галузях, де вона виробляється), підвищення коефіцієнта змінності в роботі підприємств, раціональне завантаження виробничих потуж­ностей тощо. Сьогодні проблеми підвищення фондовіддачі основних фондів тісно пов’язані з підвищенням автоматизації виробництва, загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня працівників, застосуванням більш якісних матері­алів і, безперечно, з широким впровадженням у виробничий процес електрон­но-обчислювальної техніки.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 120 121 122 123 124 125126 127 128 129 130  ... 384