Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних процесів, які відбуваються у суспільстві, орієнтуватись в обставинах, що швидко змінюються, вміти приймати нестандартні рішення, розбиратись в людях, правильно оцінювати їхні позитивні якості та недоліки.
Безумовно, підприємець не може обійтись без відповідної сукупності економічних та правових знань у тій чи іншій сфері діяльності, без достатнього досвіду та практичних навичок. Інакше йому буде дуже важко (іноді неможливо) з належним ступенем вірогідності оцінити отриману інформацію і прийняти найбільш оптимальне рішення, а це — обов’язкова передумова будь-якої підприємницької діяльності.
Підприємництво може мати місце у будь-якій економічній системі. Проте, якщо воно здійснюється в умовах командно-адміністративної системи, якій притаманні глибока деформація відносин власності (домінує одна форма — державна) і монополізм (знов-таки—державний) у всіх сферах господарських
відносин, то й підприємницька діяльність фактично мала право на існування лише в державному секторі (так званий кооперативно-колгоспний сектор також був одержавлений) і була вкрай обмеженою, бо регламентувалась безліччю різних положень, наказів та інструкцій.
Ринкова ж система надає широкі і грунтовні можливості для розвитку підприємництва у будь-якій формі, у будь-якому секторі економіки, і насамперед чергу, колективному і приватному.
Тому основними формами підприємницької діяльності в умовах ринку є приватна та колективна, які створюються та функціонують на основі власності громадян, а також майна, яке одержане та використовується на законній підставі. Вона може здійснюватись як без використання найманої праці, так і з її використанням.
Виділяють три основних види підприємницької діяльності: виробничу, комерційну (торговельну) та фінансову.
Виробнича підприємницька діяльність охоплює фазу виробництва та фазу споживання товарів (послуг). Діяльність вважається доцільною, якщо річний прибуток складає 15-20% від витрат.
Комерційна (торговельна) — пов’язана з проведенням операцій та угод з перепродажу товарів (послуг). Вважається доцільною, якщо чистий прибуток складає не менше 20-30% грошової виручки.
Фінансова—передбачає купівлю-продаж грошей, валюти, цінних паперів. Цей вид підприємницької діяльності буде доцільним, якщо фінансові угоди забезпечуватимуть прибуток на рівні не нижче 5-15%.
Відповідно до Закону України “Про підприємництво” держава має створювати сприятливі організаційні та економічні умови для розвитку підприємництва, особливо тоді, коли мова йде про мале підприємництво.
В той же час держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь- яких сферах підприємницької діяльності. Свої відносини з підприємцями держава будує, використовуючи виключно економічні важелі, шляхом формування фінансово-кредитної та податкової політики, розробки і впровадження окремих нормативів, науково-технічних, економічних та соціальних республіканських і регіональних програм.
Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутись до суду чи господарського суду з заявою про визнання такого акта недійсним.
Органи внутрішніх справ як складова частина органів державної влади також беруть активну участь у створенні відповідних умов для розвитку підприє
мництва. Спираючись на положення Закону України “Про міліцію”
, вони, з одного боку, забезпечують захист всіх форм власності від злочинних зазіхань, а з другого — мають виявляти, розкривати злочини, скоєні в сфері економіки, та вживати профілактичних заходів щодо їх запобігання. Особливо це стосується діяльності таких спеціальних служб, як Державна служба боротьби зі злочинністю у сфері економіки та податкова міліція.
» следующая страница »
1 ... 111 112 113 114 115 116117 118 119 120 121 ... 384